Коронна колонія Мальта: відмінності між версіями

З 1530 по 1798 рік Мальтою керував [[Госпітальєри|орден Святого Іоанна]]. Орден був вигнаний під час Війни другої коаліції, а Мальта була окупована [[Наполеон]]ом. Мальтійці збунтувалися після кількох місяців французького правління і попросили Британію про допомогу. Зрештою французи капітулювали в [[1800|1800 році]], і Мальта добровільно стала британським протекторатом. ВеликобританіяВелика Британія повинна була евакуювати свої війська у відповідності з умовами [[Ам'єнський мир|Ам'єнського договору 1802 року]], але не виконала це зобов'язання, що стало одним з декількох взаємних випадків недотримання договору і у кінцевому підсумку призвело до відновлення війни між ВеликобританієюВеликою іБританією та Францією рік по тому.

До Другої світової війни [[Валлетта]] була місцем розташування штаб-квартири Середземноморського флоту ВМС ВеликобританіїВеликої Британії. Однак, незважаючи на заперечення [[Вінстон Черчилль|Вінстона ЧерчілляЧерчилля]]<ref name="BJandCS-p36">{{Cite book|title=The Battle of Alamein: Turning Point, World War II|last=Bierman, John|last2=Colin Smith|year=2002|publisher=Viking|page=36|isbn=978-0-670-03040-8}}</ref>, у квітні [[1937|1937 року]] командування було перенесенодо Александрії, [[Єгипет]], через побоювання, що Мальта надто вразлива для повітряних атак з Європи<ref name="BJandCS-p36" /><ref>{{Cite book|title=The Royal Navy and the Mediterranean, Volume 2|last=Titterton, G. A.|year=2002|publisher=Psychology Press|page=xiii|isbn=978-0-7146-5179-8}}</ref><ref name="ElliottP--pxx">{{Cite book|title=The Cross and the Ensign: A Naval History of Malta, 1798–1979|last=Elliott, Peter|year=1980|publisher=Naval Institute Press|page=??|isbn=978-0-87021-926-9}}</ref>. До часу вступу Італії у війну на Мальті був гарнізон, що налічував менше чотирьох тисяч солдатів, і п'ятитижневий запас продовольства. Крім того, засоби ППО Мальти складалися з 42 зенітних знарядь і кількох винищувачів-перехоплювачів.

Після Другої світової війни Мальта отримала самоврядність, а [[Лейбористська партія (Мальта)|Лейбористська партія Мальти]] Домініка Мінтоффа стала захищати інтеграцію з ВеликобританієюВеликою Британією перед обличчям опонентів з Національної партії Джорджа Борга Олівера. Олівер виступав за незалежність або статус члена Співдружності, як Канада, Австралія і Нова Зеландія. Між тим, в [[1949|1949 році]] ВеликобританіяВелика Британія підписала Північноатлантичний договір і вступила в НАТО.

Після вступу Єлизавети II на престол у [[1952|1952 році]], в грудні [[1955|1955 року]], в Лондоні відбулася конференція, присвячена майбутньому Мальти, в якій взяли участь новий прем'єр-міністр Домінік Мінтофф, Борг Олів'є та інші мальтійські політики, а також міністр колоній ВеликобританіїВеликої Британії [[Алан Леннокс-Бойд]]. Британський уряд погодився надати островам три місця в Британській палаті громад<ref>[http://archive.spectator.co.uk/article/10th-february-1956/3/dangerous-game Dangerous Game], ''The Spectator'', 10 February 1956</ref><ref>[https://books.google.co.uk/books?id=NcNiMSATVDUC&lpg=PA133&ots=B34FBob2QT&dq=Home%20Office%5D%5D%20would%20take%20over%20responsibility%20for%20Maltese%20affairs%20from%20the%20Colonial%20Office&pg=PA133#v=onepage&q=Home%20Office%5D%5D%20would%20take%20over%20responsibility%20for%20Maltese%20affairs%20from%20the%20Colonial%20Office&f=true ''Malta''], Simon C. Smith, University of London, Institute of Commonwealth Studies, The Stationery Office, 2006, page 133</ref>. Згідно з висловленими пропозиціями, мальтійський парламент зберігав відповідальність за всі справи, крім оборони, зовнішньої політики і оподаткування. Мальтійці також повинні були мати соціальний і економічний паритет з ВеликобританієюВеликою Британією, що гарантувалося британським міністерством оборони, основним роботодавцем на островах.

У той час як Франція проводила аналогічну політику в своїх колоніях, оголосивши їх заморськими департаментами, Мальта була єдиною британською колонією, де серйозно розглядалося питання про інтеграцію з ВеликобританієюВеликою Британією. Наступні британські уряди виключили інтеграцію для решти заморських територій, таких як [[Гібралтар]]<ref>[http://hansard.millbanksystems.com/written_answers/1976/aug/03/gibraltar ''Hansard'' 3 August 1976 Written Answers (House of Commons) → Foreign and Commonwealth Affairs]</ref>.