Атомний криголам: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 40:
}} {{ref-ru}}</ref>. Протягом експлуатації з [[1959]] до [[1989]] року на криголамі двічі траплялися надзвичайні події з [[Ядерний реактор|ядерними реакторами]]: перший раз у [[1965]] році, другий&nbsp;— у [[1967]] році. Друга НП призвела до серйозного пошкодження одного з трьох реакторів {{не перекладено|ОК-150 (реактор)|ОК-150||OK-150 reactor}} і їх заміні на два реактори ОК-900. У 1989 році «Ленін» був виведений з експлуатації і перетворений на [[корабель-музей]].
 
Наймасовішим проектом атомних криголамів стали {{не перекладено|Арктика (тип атомних криголамів)|типу «Арктика»|ru|Арктика (тип атомных ледоколов)}}. Головний корабель проекту {{не перекладено|Арктика (криголам, 1972)|«Арктика»|ru|Арктика (ледокол, 1972)}}, [[Введення корабля в експлуатацію|введений в експлуатацію]] [[25 квітня]] [[1975]] року, став першим надводним судном, яке дісталося [[Північний полюс|Північного полюса]] ([[9 серпня]] [[1977]]). Судна цього типу мають подвійний корпус і можуть ламати кригу, рухаючись як вперед, так і назад. «Арктика» була здатна пробивати лід, товщина якого складала п'ять метрів, а також пересуватися на швидкості в 18 вузлів<ref name="russian7"/>.
 
Криголами типу «Арктика»&nbsp;— основа радянського/російського атомного криголамного флоту: шість з десяти атомних криголамів відносяться до цього проекту. Ці криголами будувалися протягом тридцяти років, тож між ними є деякі, інколи суттєві, відмінності. Як правило, нові криголами швидші, потужніші і вимагають для експлуатації [[екіпаж]] меншої чисельності. Два з шести побудованих криголамів типу «Арктика», {{не перекладено|Ямал (криголам)|«Ямал»|ru|Ямал (атомный ледокол)}} і [[50 лет Победы|«50 років Перемоги»]] знаходяться в активній експлуатації і досі. Останній атомохід модифікованого проекту «Арктика»&nbsp;— атомний криголам «50 років Перемоги» був закладений у [[1989]]|1989 році на Балтійському заводі в [[Санкт-Петербург|Ленінграді]] під назвою «Урал». Через фінансові проблеми криголам був спущений зі стапелів лише в [[2006]] році і добудовувався до весни [[2007]] року. Його загальна довжина (159 м) робить його найбільшим з атомних криголамів.
 
Атомні криголами класу «Арктика» використовуються для супроводу вантажних та інших суден по [[Північний морський шлях|Північним морським шляхом]]&nbsp;— через [[Баренцове, Печорськеморе|Баренцове]], [[Карське море|Карське]], Східно-Сибірське[[Східносибірське море|Східносибірське]] моря, [[море Лаптєвих]] і [[Берингова протока|Берингову протоку]]. Основні порти на цьому шляху&nbsp;— [[Діксон (селище)|Діксон]], {{не перекладено|Тикси (порт)|Тіксі|ru|Тикси (порт))}} і [[Певек]].
 
 
 
Атомні криголами класу «Арктика» використовуються для супроводу вантажних та інших суден по [[Північний морський шлях|Північним морським шляхом]]&nbsp;— через Баренцове, Печорське, Карське, Східно-Сибірське моря, море Лаптєвих і Берингову протоку. Основні порти на цьому шляху&nbsp;— [[Діксон (селище)|Діксон]], Тіксі і [[Певек]].
 
Два атомних криголами, «Таймир» і «Вайгач», були побудовані спеціально для мілководдя і можуть використовуватися в гирлах річок. Вони супроводжують судна з металом з [[Норильськ]]а і лісовози та рудовози від [[Ігарка|Ігарки]] до [[Діксон (селище)|Діксона]]. Ці атомні криголами також можуть бути використані в якості пожежних суден.
 
У 1989—1990 роках у Фінляндії були побудовані два криголами «Таймир» і «Вайгач». На відміну від «Арктики» вони оснащені одним реактором і мають меншу осадку (це дозволяє заходити в гирла великих річок). Їх довжина&nbsp;— 151&nbsp;м, ширина&nbsp;— 29&nbsp;м.
 
Атомні криголами часто використовуються в наукових цілях. У [[1977]] році криголам «Арктика» став першим надводним судном, яке дісталося [[Північний полюс|Північного полюса]]. З 1989 року деякі атомні криголами використовуються для туристичних екскурсій, в основному&nbsp;— до Північного полюса.
 
 
 
Усі 10 існуючих у світі атомних криголамів (хоча один з них насправді є не криголамом, а ліхтеровозом з криголамним носом) були [[Проектування|спроектовані]] в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] і [[Росія|Росії]]. На 2016 рік п'ять з них в строю. Майже всі ці кораблі були побудовані на Адміралтейських верфях і Балтійському заводі в [[Санкт-Петербург|Ленінграді]]. Два криголами&nbsp;— судна «річка-море» «Вайгач» і «Таймир»&nbsp;— були побудовані на верфі Wärtsilä у [[Фінляндія|Фінляндії]] і потім переправлені в Ленінград для установки ядерних енергоблоків. Ліхтеровоз «Севморпуть» був побудований на [[Керч|керченському]] заводі «<nowiki/>[[Суднобудівний завод «Затока»|Затока]]<nowiki/>».
 
 
Атомні криголами часто використовуються в наукових цілях. У [[1977]] році криголам «Арктика» став першим надводним судном, яке дісталося [[Північний полюс|Північного полюса]]. З 1989 року деякі атомні криголами використовуються для туристичних екскурсій, в основному&nbsp;— до Північного полюса.
 
Криголами класу Арктика&nbsp;— основа російського атомного криголамного флоту: 6 з 10 атомних криголамів відносяться до класу Арктика. Ці криголами будувалися протягом тридцяти років, тож між ними є деякі відмінності. Як правило, нові криголами швидші, потужніші і вимагають для експлуатації екіпажі меншої чисельності.
 
Останній атомохід модифікованого проекту «Арктика»&nbsp;— атомний криголам «50 років Перемоги» був закладений в [[1989|1989 році]] на Балтійському заводі в [[Санкт-Петербург|Ленінграді]] під назвою «Урал». Через фінансові проблеми криголам був спущений зі стапелів лише в [[2006|2006 році]] і добудовувався до весни [[2007|2007 року]]. Його загальна довжина (159 м) робить його найбільшим з ядерних криголамів.
 
У 1989—1990 роках у Фінляндії були побудовані два криголами «Таймир» і «Вайгач». На відміну від «Арктики» вони оснащені одним реактором і мають меншу осадку (це дозволяє заходити в гирла великих річок). Їх довжина&nbsp;— 151&nbsp;м, ширина&nbsp;— 29&nbsp;м.