Тарнавський Мирон Омелянович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 46:
Мирон Тарнавський очолював Другий Корпус УГА у боях під Львовом і під час першого відступу, в [[Чортківська офензива|Чортківській офензиві]]; під час другого — диктатор [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]] [[Петрушевич Євген Омелянович|Євген Петрушевич]] [[5 липня]] [[1919]] на вимогу [[Петлюра Симон Васильович|Петлюри]] звільнив [[Греків Олександр Петрович|генерала Грекова]] і призначив М. Тарнавського генерал-четарем і Начальним вождем (головкомом) УГА.<ref>{{Cite web|url=http://www.history.org.ua/?hrono|title=Інститут історії України|website=www.history.org.ua|language=uk|accessdate=2017-02-06}}</ref> Після переходу за [[Збруч]] Мирон Тарнавський пережив дні тріумфу й трагедії об'єднаних українських армій: [[Київська катастрофа|похід на Київ і його здобуття (30 серпня 1919)]], відступ, пошесть [[тиф]]у.
Рятуючи армію від виснажливих боїв у «<nowiki/>[[Трикутник смерті|трикутнику смерті]]<nowiki/>» та епідемії тифу, коли УГА стала небоєздатною, Мирон Тарнавський вислав, з власної ініціативи, делеґатів для переговорів про перемир'я з [[Добровольча армія|Добровольчою армією]] генерала [[Денікін Антон Іванович|А. Денікіна]], за що диктатор ЗУНР усунув його з поста Начального вождя і віддав під військовий суд (відбувся [[13]]–[[14 листопада]] у [[Вінниця|Вінниці]])<ref>ISBN 5-7707-7867-9 с.264</ref>, який, однак виправдав М. Тарнавського.[[Файл:Tuholya-1920.jpg|250px|thumb|Старшини штабу
Вивезений поляками до табору полонених у [[Тухоля|Тухолі]], перебував там до кінця [[1920]]. Після звільнення повернувся до Галичини і жив у с. [[Черниця (Бродівський район)|Черниці]] поблизу Бродів.
Рядок 75:
== Вшанування пам'яті ==
* Пам'ятники Миронові Тарнавському встановлені в рідних йому селах [[Барилів]] (місце народження) і [[Черниця (Бродівський район)|Черниця]] (місце смерті).
* На фасаді будівлі [[Бродівська гімназія|Бродівської
* На честь генерала Мирона Тарнавського названо вулиці у [[Вулиця Тарнавського (Львів)|Львові]], [[Дрогобич]]і, [[Вулиця Тарнавського (Івано-Франківськ)|Івано-Франківську]], [[Тернопіль|Тернополі]], [[Стрий|Стрию]] та у багатьох містах і селах Галичини.
* Рішенням виконкому Тернопільської міської ради громадській організації «Комітет з будівництва пам'ятника генералові Мирону Тарнавському» дозволено спорудження пам'ятника громадсько-політичному діячеві та генералу-четару Української Галицької Армії періоду [[Українська революція|визвольних змагань 1918—1919]] років на території природного скверу поряд із будинком за адресою вул. Генерала М. Тарнавського, 2.
| |||