Даниїл та Кир біля ідола Бела (Рембрандт): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0 |
стиль, правопис |
||
Рядок 29:
Картина «Даниїл та Кир біля ідола Бела» була написана в [[Амстердам|Амстердамі]], до якого ван Рейн переїхав після того, як облишив роботу у своїй Лейденській майстерні в 1631 році. Можливо за задумом автора мала бути певна серія картин на релігійну тематику, адже після цієї роботи наступною він пише «<nowiki/>[[Бенкет Валтасара (картина Рембрандта)|Бенкет Валтасара]]<nowiki/>», яка вписується в сюжет біблійних розповідей про пророка Даниїла. Під час роботи над картинами з релігійної тематики ван Рейн консультувався у [[Рабин|рабинів]] єврейської громади Амстердама, що цілком може свідчити про те, що вони могли бути якщо не замовниками, то ідейними натхненниками<ref>{{Cite web|url=http://www.maranat.de/agr_01_12.html|title=Библейские пророки|last=|first=Аграновская М|date=январь 2006|website=www.maranat.de|publisher=// Партнер — Дормунд; — № 100|language=ru|accessdate=2018-06-18|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180316162304/http://www.maranat.de/agr_01_12.html|archivedate=2018-03-16|deadurl=no}}</ref>{{sfn|Гамалія|2017|pp=56}}.
[[Файл:Aerial_Getty_Museum.jpg|межа|міні|272x272пкс|З 1995 року картина перебуває в музеї Ґетті, Брентвуд, США]]
Саме тому, наразі залишаються нез'ясованими обставини створення картини: це було власне бажання митця чи робота на замовлення. Хоча вона й була написана в 1633 році, перші ж задокументовані відомості з'являються лише в 1650 році. В той час новим власником став житель [[Амстердам|Амстердама]] — Пітер Крон ({{Lang-nl|Pieter Croon}}). Невідомо яким чином картина потрапила до [[Англія|Англії]], але наступним власником у 1733 році став відомий на той час драматичний актор — {{Не перекладено|Бартон Бут|Бартон Бут|en|Barton Booth}}. Однак, саме того року він помер і картина за заповітом відійшла його дружині, відомій [[Балет|балерині]] й [[Актор|акторці]] — {{Не перекладено|Гестер Сантлов|Гестер Сантлов|en|Hester Santlow}}. Жінка була її власницею на протязі сорока років і передала в спадщину своєму онукові — {{Не перекладено|Едвард Краггс-Еліот|Едварду Краггсу|en|Edward Craggs-Eliot, 1st Baron Eliot}}, першому еру Еліоту. Останній був власником «Даниїл та Кир біля ідола Бела» з 1773 по 1804 рік. Після нього картина за заповітом дісталася його третьому синові — {{Не перекладено|Джон Еліот, 1й Ерл Сент-Джерманс|Джону Еліоту, 1му Ерлу Сент-Джерманса|en|John Eliot, 1st Earl of St Germans}}. У нього витвір мистецтва перебував до 1823 року і, ймовірно через спадок, потрапив до його брата — {{Не перекладено|Вільям Еліот, 2й Ерл Сент-Джерманс|Вільяма Еліота, 2го Ерла Сент-Джерманса|en|William Eliot, 2nd Earl of St Germans}}. Останній був володарем картини в період з 1823 по 1845 рік, а потом заповів її своєму синові — {{Не перекладено|Едвард Еліот, 3й Ерл Сент-Джерманс|Едварду Еліоту, 3-ому Ерлу Сент-Джерманса|en|Edward Eliot, 3rd Earl of St Germans}}. Едвард був власником роботи Рембрандта до 1877 року, коли передав її в спадщину своєму синові — {{Не перекладено|Вільям Еліот, 4й Ерл Сент-Джерманс|Вільяму Еліоту, 4-ому Ерлу Сент-Джерманса|en|William Eliot, 4th Earl of St Germans}}. Останній, не порушуючи вже давню сімейну традицію, ймовірно, заповів картину у спадок своєму братові — {{Не перекладено|Генрі Еліот, 5й Ерл Сент-Джерманс|Генрі Еліоту, 5-ому Ерлу Сент-Джерманса|en|Henry Eliot, 5th Earl of St Germans}}. Генрі володів картиною в період з 1881 по 1911 рік і передав її у якості спадщини своєму синові — {{Не перекладено|Джон Еліот, 6й Ерл Сент-Джерманс|Джону Еліоту, 6-ому Ерлу Сент-Джерманса|en|John Eliot, 6th Earl of St Germans}}. В 1922 році останній, ймовірно, передав у спадок «Даниїл та Кир біля ідола Бела» своєму двоюрідному братові — {{Не перекладено|Гранвіль Еліот, 7й Ерл Сент-Джерманс|Гранвілю Еліоту, 7-ому Ерлу Сент-Джерманса|en|Granville Eliot, 7th Earl of St Germans}}. Двадцять років він залишався беззмінним власником і лише в 1942 році картина отримала нового власника, яким став рідний брат Гранвіля — {{Не перекладено|Монтаг'ю Еліот, 8й Ерл Сент-Джерманс|Монтаг'ю Еліот, 8й Ерл Сент-Джерманса|en|Montague Eliot, 8th Earl of St Germans}}. Останній заповів картину своєму синові {{Не перекладено|Ніколас Еліот, 9й Ерл Сент-Джерманс|Ніколасу Еліоту, 9-ому Ерлу Сент-Джерманса|en|Nicholas Eliot, 9th Earl of St Germans}}, який отримав її у 1960 році та володів до самої смерті в 1988 році. З 1988 по 1992 рік роботу голладського художника отримав у спадок {{Не перекладено|Перегрін Еліот, 10й Ерл Сент-Джерманс|Перегрін Еліот, 10й Ерл Сент-Джерманса|en|Peregrine Eliot, 10th Earl of St Germans}}. З 1992 року картина
== Опис ==
|