Даниїл та Кир біля ідола Бела (Рембрандт): відмінності між версіями

{{Multiple image|align=right|direction=vertical|width=150|image1=Fotografia del busto del dios Baal.jpg|alt1=|caption1=Бюст божества Бел (реконструкція)|image2=19 Нагоричино прор Даниил.jpg|alt2=|caption2=Пророк Даниїл (мозаїчне зображення)|alt3=|caption3=Цар Кир (сучасна реконструкція)|image3=Cyrus portrait.jpg}}Сюжет картини з ключовою сценою, що розгорнулася у підніжжя [[Ідол|ідола]] {{Не перекладено|Бел (божество)|Бела|en|Bel (mythology)}} була запозичена Рембрандтом зі старозавітної [[Книга пророка Даниїла|книги пророка Даниїла]] ([https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%9A%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B0_%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B8%D0%BB%D0%B0#%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_14 XIV: 1-431–43]). Після смерті царя [[Іштувегу|Астіяха]] влада перейшла до [[Кир Великий|Кира]]. [[Даниїл (пророк)|Даниїл]] був довірений царя і користувався великою повагою. На той час особливе поклоніння у вавилонян викликало божество&nbsp;— Бел. Кожного дня йому приносили жертвування у вигляді 20 мір [[Борошно пшеничне|пшеничного борошна]], 40 [[Вівця|овець]] та 6 мір [[Вино|вина]]. Цар також шанував його й щодня ходив поклонятися. На запитання чому Даниїл відмовляється слідувати цьому [[Ритуал|ритуалові]] останній відповідав, що поклоняється лише живому богу, а не мертвому ідолу. Кир же заперечував йому, якщо Бел не був живим божеством, то куди зникають щоденні пожертвування? На це запитання Даниїл відповів з усмішкою: «Не обманюй самого себе, царю! Він бо всередині&nbsp;— глина, а зовні бронза, й він ще ніколи не їв і не пив». Осоромлений Кир скликав жерців і наказав їм довести, що Даниїл помиляється і за насміхання над божеством буде скинутий у яму з [[Лев|левами]], а якщо ж вони не зможуть це довести&nbsp;— до ями буде скинуто їх самих. Даниїл погодився і прибув разом зіз царем до храму Бела. Жерці, яких було сімдесят чоловік не рахуючи їхніх жінок та дітей, сказали цареві, що вони всі йдуть геть, а він має залишити пожертвування, замкнути двері й запечатати їх своєю печаткою. І якщо він вранці знайде дари, то вони згодні померти, а якщо божество їх забере&nbsp;— Даниїл звів наклеп на них. Хитрість жерців полягала в тому, що вони мали потаємний хід та кожної ночі всі разом потрапляли до храму та вживали дари. Знаючи про це Даниїл наказав своїм слугам принести [[Попіл|попелу]] й розсіяти по всьому храмі в присутності одного тільки царя. Після цього двері були зачинені та скріплені царською печаткою. Уночі прийшли, як звичайно, жерці з жінками та дітьми й усе поїли й повипивали. Рано-вранці цар у супроводі Даниїла перевірили цілісність печатки та дверей і першими зайшли до храму. Побачивши відсутність попередніх дарів Кир викрикнув: «Великий ти, о Беле, і нема в тобі ніякого обману!». На цю репліку Даниїл засміявся та розповів про свою хитрість зіз розсипаним по підлозі попелу і після цього цар побачив численні сліди дорослих та дітей. Розгніваний правитель наказав повбивати жерців разом з жінками та дітьми, а Бела та храм на його честь&nbsp;— зруйнувати<ref>{{Cite web|title=Святе Письмо онлайн - Knyha Site|url=https://web.archive.org/web/20120830040007/http://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=dan|website=web.archive.org|date=2012-08-30|accessdate=2019-10-14}}</ref>{{sfn|TCC|2013|pp=14}}.

На думку доктора філософії з мистецтва Шеллі Карен Перлоу ({{lang-nl|Shelley Karen Perlove}}) та Ліррі Сілвера ({{lang-nl|Larry Silver}}) картина могла бути досить популярною в певному колі радикально налаштованих протестантів. Оскільки останні могли вбачати в послідовниках культу поклоніння Белу католиків, а [[Папа Римський|папу римського]] — в самому ідолові. Ця обставина не була чимось дивним ву ті часи оскільки навіть [[Мартін Лютер]] дозволяв собі зрівнювати [[Папа Римський|папу]] з [[Антихрист|Антихристом]], а католицьку церкву — з [[Вавилонська блудниця|вавилонською блудницею]]{{sfn|Perlove|2009|pp=130-132}}.