Головним закінченням "«Енеїди"» вважається "«Додаток"» або "«Книга тринадцята"», написана в 1428 році італійським поетом [[Маффео Веджіо]]. В його викладі рутули після перемоги Енея здаються. Герой закликає рутулів до миру та приносить жертви богам. Слідом він забирає пояс Палланта, який раніше привласнив Турн, і надсилає його в дар цареві Евандру. Латин проголошує промову над тілом сина, в якій оплакує його, але втішений, що Турн загинув у чесному бою з достойним супротивником. Еней одружується з Лавінією, а свого сина Іула робить послом. Весілля святкують п'ять днів, після чого Еней вирушає розмітити місце для нової Трої. Він бачить як Лавінію оточує світло та просить у богів витлумачити це диво. Його з'являється Венера та радить назвати місто на честь дружини [[Лавініум|Лавініумом]]ом. Згодом Латин помирає та заповідає корону Енеєві. Через три роки Венера освячує Енея в річці та забирає його на небо, де герой стає зорею<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/51743395
|title=Maphaeus Vegius and his thirteenth book of the Aeneid
