Проголошення незалежності Фінляндії: відмінності між версіями

Протягом першоїпершого неділітижня 1918 року незалежну Фінляндію визнали вісім країн: 4 січня — Росія, Франція і Швеція, 5 січня — Греція, 6 січня — Німеччина, 10 січня — Норвегія і Данія, 11 січня — Швейцарія. Інформация про це приходиланадходила в [[Гельсінки]] з затримкою, наприклад, порпро рішення Франції стало відомо 6 січня<ref>[http://www.uta.fi/suomi80/v18v2.htm Viikko 2 (5.1.-11.1.1918) ''Marko Jouste''. Itsenäisyyden tunnustuksia ja sodan valmisteluja (2-я неделя 1918)]{{ref-fi}}</ref>.

Союзницькі обов'язки деяких країн-членів Антанти і світова війна затримали визнання незалежності. Велика Британія та США вирішили слідкувати за розвитком відносин між Фінляндією іта їх ворогом, — Німеччиною, — а також, за станомстановищем в Росії. Спочатку очікувалось рішення російськогоросійських [[Установчі збори (Росія)|установчих зборів]], але визнання від Великої Британії і США прийшло тільки після перших повноцінних виборів в Едускунту в 1919 році.

Після здобуття незалежності у Фінляндії панували націоналістичні й рішуче антиросійські та антикомуністичні настрої. Пропаганда білих поклала вину за «червоний бунт» 1918 року на росіян. Русофобія крайніх правих була різновидом етнічної ненависті із почуттям расової вищості над росіянами, яких затаврували «архіворогами». Питання [[Східна Карелія|Східної Карелії]] також суттєво впливало на ставлення фінів до своїх східних сусідів. Найпалкіші прихильники «Великої Фінляндії» засуджували [[Тартуський мирний договір між РСФРР та Фінляндією|Тартуський мир]] як ганебну зраду народу [[Східна Карелія|Східної Карелії]], що полишила їх на милість [[Більшовики|більшовиків]]. У 1921 році в Східній Карелії відбулося [[Карельське повстання|повстання проти більшовицької влади]], фінські добровольці перетинали кордон, аби підтримати його. Після придушення повстання фінські активісти заснували Карельське академічне товариство, покликане живити ідею «Великої Фінляндії». Це товариство, чия ідеологія вирізнялась ура-патріотизмом і «ненавистю до руськихросіян», знайшло широку підтримку серед студентства, і чимало представників освічених кіл молодої республіки приєднались до нього.<ref>{{Cite book|title=Фінляндія в Другій світовій війні: між Німеччиною і Росією|last=Вехвіляйнен|first=Оллі|year=2010|publisher=Темпора|location=|pages=21|language=Українською|isbn=978-966-8201-47-9}}</ref>