Надзвичайна ситуація: відмінності між версіями

[[Файл:Вибухи_складів_в_Калинівці.jpg|thumb|Вибухи на складах боєприпасів у Калинівці 27.9.2017]]

Українське законодавство визначає: "«обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена [[Катастрофа|катастрофою]], [[Аварія|аварією]], [[Пожежа|пожежею]], [[Стихійне лихо|стихійним лихом]], [[Епідемія|епідемією]], [[Епізоотія|епізоотією]], [[Епіфітотія|епіфітотією]], застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності"».<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 №&nbsp;5403-VI (Редакція від 12.05.2017)]</ref>

Загальновідомим афоризмом є вислів Чарльза Дарвіна про те, що виживає той, хто добре пристосовується до мінливих умов. Аналогічний сенс має висловлювання К.Гельвеція:<blockquote>«Я продовжую ще вчитися, &nbsp;— писав К.&nbsp;А. &nbsp;Гельвецій, &nbsp;— моє виховання ще не завершене. Коли ж воно закінчиться? Коли я не буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Все моє життя і є, власне, тривалим вихованням»<ref>{{Cite book

}}</ref>.</blockquote>Охопити одним підходом множину усеможливих потенційних ситуацій неможливо, однак існують універсальні підходи, які оформлюють діяльність у більшості випадків зручним й ефективним чином для відповіді на ці ситуації. Ситуації можуть бути попереджені за управління, щоб до них не доводилося згодом адаптовуватися, однак передбачити небажані події не завжди вдається, тому замість управління доводиться вдаватися до регулювання. У таких випадках ефективність системи управління характеризується єдиним показником -&nbsp;— часом реакції:

де <math>t_{0}</math> -&nbsp;— момент часу, коли виникла необхідність здійснення дії (момент виникнення проблеми), <math>t_{1}</math> -&nbsp;— момент вирішення проблеми. Причому <math>t_{1}</math> можна також поділити на дві частини: час, коли виробляється рішення (внутрішній лаг) та час, коли вироблені рішення реалізуються (зовнішній лаг). Для системи може бути визначений деякий критичний проміжок часу, протягом якого будь-які рішення проблеми ще мають сенс, <math>\tau<\tau_{\text{кр}}.</math>

}}</ref>.