Метью Шиль: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м Згруповано однакові примітки |
||
Рядок 9:
Шиль одружився з Кароліною Гарсія Гомес у 1898 році, у подружжя народилася донька; однак через матеріальні труднощі шлюб дав тріщину, і в 1903 році Шилі розлучилися. Щоб поправити своє становище, письменник був змушений тривалий час співпрацювати з журналістом Луїсом Трейсі, разом з яким вони публікували не надто якісні художньо, але добре продавані романи аж до 1911 року. Намагаючись підтримати інтерес публіки до своїх книг, Шиль знову звернувся до сучасної тематики і випустив ще три романи — «Жовта хвиля» ({{lang-en|The Yellow Wave}}, 1905), «Останнє чудо» ({{lang-en|The Last Miracle}}, 1906) і «Дракон» ({{lang-en|The Dragon}}, 1913), однак вони не здобули успіху.
У 1914 році вибухнув скандал, пов'язаний з обвинуваченням Шиля в [[Розбещення|розбещенні]] дванадцятирічної доньки його тодішньої співмешканки (письменник був дуже нерозбірливий у зв'язках, мав декілька позашлюбних дітей від різних жінок<ref name="SF"
Після звільнення з ув'язнення Шиль писав мало, переважно створюючи п'єси й агітаційні тексти для Соціалістичної Робочої партії, якій співчував. В 1919 році він одружився вдруге, цей шлюб розпався приблизно через десять років. З 1923 року Шиль поступово повернувся до письменництва, але після 1937 не публікував нових творів, випускаючи лише перевидання. У пізні роки його ворожість до релігії змінилася активним [[антихристиянство]]м, і він деякий час працював над критичними коментарями до євангелій. На старості років Шиль не залишив свого давнього захоплення [[Йога|йогою]] і зберігав міцне здоров'я, здійснюючи тривалі піші прогулянки<ref name="SF"
== Творчість, критика, вплив ==
Як зазначає {{Нп|Браян Стейблфорд||ru|Стэблфорд, Брайан}}, проза Шила відрізняється низкою стилістичних особливостей. Для неї характерні словесна розмаїтість, барвистість, підкреслена ускладненість синтаксису<ref name="Stableford75">Stableford. — P.75.</ref>, музикальність<ref name="SF"
{{цитата|Містер Шиль з вражаючою силою описує прокляття, яке з'явилося з арктичної холоднечі, щоб погубити людство, і з часом залишило на планеті лише одного жителя. Почуття цього єдиного вцілілого, коли він розуміє, в якому становищі опинився, і його поневіряння як господаря планети по заповнених трупами і нікому не потрібними скарбами містах передані з мистецтвом, якому лише трохи бракує до справжньої величі.||''Г. Ф. Лавкрафт, «Надприродний жах у літературі»''}}
Роман «Пурпурова хмара» багато в чому заклав основу піджанру постапокаліптичної фантастики. Причиною вимирання людства в романі стає планетарна катастрофа (величезна хмара отруйного газу), загальним місцем подібних творів став і мотив останнього, хто вижив, й епізод його подальшої зустрічі з іншими уцілілими<ref name="Fumagalli34">Fumagalli. — P.34.</ref>. За мотивами цієї книги знято американський фільм «[[Світ, плоть і диявол]]» 1959 року, а [[Стівен Кінг]] зізнався, що «Пурпурова хмара» була для нього одним із джерел натхнення під час створення роману «[[Протистояння (роман)|Протистояння]]». Інші твори письменника справили вплив на подальший розвиток жанру наукової фантастики<ref name="Stableford96">Stableford. — P.96.</ref>. Химерний стиль, характерний для Шиля, частково перейняв {{Нп|Томас Ліготті||ru|Лиготти, Томас}}.
Персонажі романів Шиля нерідко висловлювали незвичайні для свого часу або навіть провокаційні ідеї, істотна частина яких може бути виявлена в посмертній збірці есе письменника<ref name="Stableford73">Stableford. — P.73.</ref>. Серед цих ідей — [[антиклерикалізм]], схвалення [[Євгеніка|євгеніки]] і [[Соціальний дарвінізм|соціал-дарвінізму]], елементи [[Антисемітизм|антисемітизму]]<ref name="Stableford76">Stableford. — P.76.</ref>. Погляди Шиля, який ідеалізував [[індивідуалізм]] і вважав, що християнство з його культом мучеництва віджило своє<ref name="Stableford87">Stableford. — P.87.</ref>, частково перегукуються з теоріями [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]]<ref name="SF"
== «Королівство Редонда» ==
|