Метью Шиль: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м Згруповано однакові примітки
Рядок 9:
Шиль одружився з Кароліною Гарсія Гомес у 1898 році, у подружжя народилася донька; однак через матеріальні труднощі шлюб дав тріщину, і в 1903 році Шилі розлучилися. Щоб поправити своє становище, письменник був змушений тривалий час співпрацювати з журналістом Луїсом Трейсі, разом з яким вони публікували не надто якісні художньо, але добре продавані романи аж до 1911 року. Намагаючись підтримати інтерес публіки до своїх книг, Шиль знову звернувся до сучасної тематики і випустив ще три романи — «Жовта хвиля» ({{lang-en|The Yellow Wave}}, 1905), «Останнє чудо» ({{lang-en|The Last Miracle}}, 1906) і «Дракон» ({{lang-en|The Dragon}}, 1913), однак вони не здобули успіху.
 
У 1914 році вибухнув скандал, пов'язаний з обвинуваченням Шиля в [[Розбещення|розбещенні]] дванадцятирічної доньки його тодішньої співмешканки (письменник був дуже нерозбірливий у зв'язках, мав декілька позашлюбних дітей від різних жінок<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref> і, можливо, був близький не тільки з дівчинкою, але й з її тітками). Він не визнав себе винним і провів шістнадцять місяців у в'язниці, займаючись важкими виправними роботами. Деякі сучасні дослідники творчості Шила стверджують, що в його творах можна знайти докази його схильності до неповнолітніх дівчаток, образи яких (деколи романтизовані й сексуалізовані) часто зустрічаються в його романах<ref name="McLeod">McLeod.&nbsp;— P.370.</ref>.
 
Після звільнення з ув'язнення Шиль писав мало, переважно створюючи п'єси й агітаційні тексти для Соціалістичної Робочої партії, якій співчував. В 1919 році він одружився вдруге, цей шлюб розпався приблизно через десять років. З 1923 року Шиль поступово повернувся до письменництва, але після 1937 не публікував нових творів, випускаючи лише перевидання. У пізні роки його ворожість до релігії змінилася активним [[антихристиянство]]м, і він деякий час працював над критичними коментарями до євангелій. На старості років Шиль не залишив свого давнього захоплення [[Йога|йогою]] і зберігав міцне здоров'я, здійснюючи тривалі піші прогулянки<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref>. Письменник помер [[17 лютого]] [[1947|1947 року]] в лікарні [[Чичестер]]а.
 
== Творчість, критика, вплив ==
Як зазначає {{Нп|Браян Стейблфорд||ru|Стэблфорд, Брайан}}, проза Шила відрізняється низкою стилістичних особливостей. Для неї характерні словесна розмаїтість, барвистість, підкреслена ускладненість синтаксису<ref name="Stableford75">Stableford.&nbsp;— P.75.</ref>, музикальність<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref>.Творчість Шиля досить високо цінував [[Говард Лавкрафт]], який відкрив її для себе в 1923 році і який відзначив ряд творів письменника в своїй роботі «[[Надприродний жах у літературі]]»<ref name="Anderson209">Anderson.&nbsp;— P.209.</ref>. Лавкрафт назвав його оповідання «Кселуча» ({{Lang-en|Xélucha}}) «рідкісно моторошним твором», а новелу «Дім звуків» ({{Lang-en|The House of Sounds}}), що оповідає про зловісну вежу, побудовану мерцем на безлюдному острові біля берегів Норвегії,&nbsp;— «безперечним шедевром», в якому помітно вплив [[Едгар Аллан По| Едгара По]]<ref name="Lovecraft705">Лавкрафт.&nbsp;— С.705.</ref>. Менш вдалим, однак непогано написаним він вважав роман Шиля «Пурпурова хмара»&nbsp;— один з перших науково-фантастичних творів у жанрі [[постапокаліпсіс]]у<ref name="Lovecraft706">Лавкрафт.&nbsp;— С.706.</ref>.
{{цитата|Містер Шиль з вражаючою силою описує прокляття, яке з'явилося з арктичної холоднечі, щоб погубити людство, і з часом залишило на планеті лише одного жителя. Почуття цього єдиного вцілілого, коли він розуміє, в якому становищі опинився, і його поневіряння як господаря планети по заповнених трупами і нікому не потрібними скарбами містах передані з мистецтвом, якому лише трохи бракує до справжньої величі.||''Г. Ф. Лавкрафт, «Надприродний жах у літературі»''}}
 
Роман «Пурпурова хмара» багато в чому заклав основу піджанру постапокаліптичної фантастики. Причиною вимирання людства в романі стає планетарна катастрофа (величезна хмара отруйного газу), загальним місцем подібних творів став і мотив останнього, хто вижив, й епізод його подальшої зустрічі з іншими уцілілими<ref name="Fumagalli34">Fumagalli.&nbsp;— P.34.</ref>. За мотивами цієї книги знято американський фільм «[[Світ, плоть і диявол]]» 1959 року, а [[Стівен Кінг]] зізнався, що «Пурпурова хмара» була для нього одним із джерел натхнення під час створення роману «[[Протистояння (роман)|Протистояння]]». Інші твори письменника справили вплив на подальший розвиток жанру наукової фантастики<ref name="Stableford96">Stableford.&nbsp;— P.96.</ref>. Химерний стиль, характерний для Шиля, частково перейняв {{Нп|Томас Ліготті||ru|Лиготти, Томас}}.
 
Персонажі романів Шиля нерідко висловлювали незвичайні для свого часу або навіть провокаційні ідеї, істотна частина яких може бути виявлена в посмертній збірці есе письменника<ref name="Stableford73">Stableford.&nbsp;— P.73.</ref>. Серед цих ідей&nbsp;— [[антиклерикалізм]], схвалення [[Євгеніка|євгеніки]] і [[Соціальний дарвінізм|соціал-дарвінізму]], елементи [[Антисемітизм|антисемітизму]]<ref name="Stableford76">Stableford.&nbsp;— P.76.</ref>. Погляди Шиля, який ідеалізував [[індивідуалізм]] і вважав, що християнство з його культом мучеництва віджило своє<ref name="Stableford87">Stableford.&nbsp;— P.87.</ref>, частково перегукуються з теоріями [[Фрідріх Ніцше|Ніцше]]<ref name="SF">{{Cite web|url=http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|title=The Works of M.P. Shiel and related titles|last=Georges T. Dodds.|publisher=SFSite.com|accessdate=2012-05-06|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120331075506/http://www.sfsite.com/06b/mpx130.htm|archivedate=2012-03-31|deadlink=yes}}</ref><ref name="Stableford88">Stableford.&nbsp;— P.88.</ref>. Разом з тим у його прозі зустрічаються й численні релігійні алюзії<ref name="Stableford83">Stableford.&nbsp;— P.83.</ref>.
 
== «Королівство Редонда» ==