Берегиня: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Віщун (обговорення | внесок) звідки про упирів? |
Віщун (обговорення | внесок) доповнення, уточнення |
||
Рядок 4:
{{Otheruses|Театр «Берегиня»}}
'''Береги́ня''' —
== Образ і функції ==
Зі стародавніх джерел невідомо практично нічого про те, які особливі риси та заняття притаманні берегиням, оскільки в таких джерелах згадується лише їхня назва. Деякі дослідники вважали берегинь наближеними до русалок. Тобто, берегині - це утоплениці чи померлі нехрещеними дівчатка<ref name=":0">{{Cite book
|title=Перегеня / Словарь української мови. Том III О-П
|last=Грінченко
|first=Борис
|year=1909
|publisher=Кіевская старина
|pages=113
}}</ref>.
За іншою версією берегиня (перегеня) - це не міфологічна істота, а роль, яку виконували жінки в обрядах в час обжинків. Перегенею на Полтавщині називали одягнену в рядна жінку, що повинна була лякати подруг<ref name=":0" />; на Черкащині так називали дівчину, підперезану червоним поясом, іноді з вінком на голові, що несла квіти чи ложки на чолі процесії молоді (ішла пішки або її несли на руках хлопці) до будинку пана після роботи в полі аби отримати платню<ref name=":1">{{Cite book
|title=Як водили перегеню
|last=Курило
|first=Оксана
|year=1926
|pages=66-68
}}</ref>. Перегенею обиралася найпрацьовитіша дівчина, що випереджала в роботі решту<ref name=":2">{{Cite book
|title=Обряди збору врожаю у слов'янських народів у найдавнішу добу розвитку. – Первісне громадянство
|last=Копержинський
|first=Костянтин
|year=1926
|volume=1-2
|pages=74
}}</ref>.
В сучасних (приблизно з 1980-х років) інтерпретаціях берегині - це "хатні" жіночі духи, уособлення материнського заступництва від усякого зла; духи-охорониці осель та родини. Часом трактуються як доброзичливі русалки чи аналоги [[Білі Вили|вилів]] та інших жіночих духів<ref>{{Cite web|url=https://ure-online.info/encyclopedia/beregyni/|title=Берегині|last=Любовик|first=Борис|date=30.05.2021|website=Українська релігієзнавча енциклопедія}}</ref><ref name=":3">{{Cite book
|title="Берегиня", або Витвори кабінетної міфології / Колись русалки по землі ходили... Жіночі образи української міфології
|last=Буйських
|first=Юлія
|year=2018
|publisher=Клуб Сімейного Дозвілля
}}</ref>.
== Берегині в джерелах ==
Рядок 20 ⟶ 51:
{{text|а друзіи Перену, Хоурсу, Виламъ и Мокоши, Упиремъ и Берегынямъ, ихъ же нарицаютъ тридевять сестериниць}}
== Трактування образу ==
Частина науковців виводить берегинь від слова «берег» і вважає їх річковим духами та пов'язує з русалками. Одним з перших цю гіпотезу запропонував ще [[Даль Володимир Іванович|
|title=К названию бога-громовержца в индоевропейских языках, 1985
|last=Николаев
|first=С.
|last2=Страхов
|first2=А.
|year=1987
|publisher=Наука
|location=Москва
|pages=158
}}</ref>.
[[Грінченко Борис Дмитрович|Борис Грінченко]] та [[Курило Олена Борисівна|Олена Курило]] виводили назву "берегиня" з "перегеня" - ролі в сільськогосподарських обрядах. Зокрема, Курило такі обряди було зафіксовано на Полтавщині ще в 1925 році<ref name=":0" /><ref name=":1" />. [[Копержинський Костянтин Олександрович|Костянтин Копержанський]] вважав, що такі обряди стоять в один ряд з подібними обрядами, відомими по всій Європі. Водночас зазначав, що ці обряди порівняно пізні та, маючи гумористичний настрій, вже не були сакральними<ref name=":2" />.
[[Рибаков Борис Олександрович|
== Берегиня в сучасній культурі ==
Берегиня набула популярності в українській культурі наприкінці існування [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]] за [[Перебудова|Перебудови]]<ref>{{Cite book
|title=Міфологема «Берегині» в світлі критики українських суспільствознавців
|last=Орлова
|first=Т. В.
|year=2010
|series=Сторінки історії : збірник наукових праць
|volume=31
|pages=205–213
}}</ref> на фоні сплеску інтересу до національної історії та пошуків культурної самобутності. В цей час [[Скуратівський Василь Тимофійович|Василь Скуратівський]] і [[Рубан Василь Федорович|Василь Рубан]] випустили однойменні народознавчу книгу (1987) та роман (1994). В 1995 Скуратівський заснував етнографічний часопис "Берегиня"<ref name=":3" />.
[[Плачинда Сергій Петрович|Сергій Плачинда]], укладаючи "Словник давньоукраїнської міфології", зарахував берегиню до "давньоукраїнських богів" і стверджував, що її зображення трансформувалося в зображення [[Тризуб|тризуба]]. Втім, Плачинда не навів жодних свідчень, які підтверджували б таку думку. Його ідею про те, що берегиня - це богиня, підтримував, так само без доказів, [[Войтович Валерій Миколайович|Валерій Войтович]], відомий тим, що видавав власні фантазії на тему української міфології за наукові дослідження. На думку Світлани Китової, Плачинда сприйняв за зображення берегинь на вишитих рушниках стилізовані [[Вазон (символ)|вазонки]]<ref name=":4">{{Cite book
|title=Полотняний літопис України : семантика орнаменту українського рушника [2-ге вид., допов.]
|last=Китова
|first=Світлана
|year=2003
|publisher=Брама
|location=Черкаси
|pages=20
}}</ref>. До того ж, опитані нею майстрині-вишивальниці взагалі не знали слова "берегиня"<ref name=":4" />. [[Лозко Галина Сергіївна|Галина Лозко]] вбачала у перегені відгомін шанування богині-берегині<ref>{{Cite book
|title=Берегиня, Богиня чи Русалка
|last=Лозко
|first=Г.
|year=1997
|publisher=Сварог
|volume=6
|pages=17–20
}}</ref>.
На неоязичницьких ресурсах нерідко берегинями називаються зображення жінок з піднятими руками - аж до фігурки IV тис. до н.е., що належала Трипільській культурі<ref name=":3" />.
В Києві біля Майдану Незалежності існує мурал "Берегиня". "Берегинею нації" характеризувала себе Юлія Тимошенко<ref name=":3" />.
== Примітки ==
| |||