[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Trevor3000 (обговорення | внесок)
м виправлено некоректну деталь сюжета, Луїс був закоханий в неї, а не вона в нього.
Мітки: перше редагування Візуальний редактор
Рядок 13:
Після багатьох пригод Друуна дізнається, що насправді Місто − це гігантський [[космічний корабель]], що покинув [[Земля|Землю]] після деякого катаклізму і відтоді дрейфує [[Космос|космосом]] протягом багатьох століть. Луїс, капітан цього судна, передав частину управління життям корабля комп'ютеру Delta. [[Священик]]и виявляються андроїдами, підконтрольними ''Дельті''.
 
[[Комп'ютер]] перетворює Луїса в безсмертну істоту завдяки використанню органів здорових людей, який було допущено на верхні рівні міста. Луїс втомився від [[безсмертя]] і хоче померти, щоб вимкнути Дельту і таким чином знищити місто. Їхній конфлікт є однією з причин поступової деградації життя на кораблі-астероїді. Луїс просить Друуну допомогти йому з виконанням плану, але вонав закохуєтьсяостанній вмомент ньогорозуміє, іщо вкохає результатіїї, вирішуєі нетому допомагатидозволяє знищуватизупинити містознищення міста і його мешканців. В свою чергуЗгодом, Луїс вводить Друуну в стані [[Сплячка|гібернації]], що може тривати століття і чекає можливості, щоб покращити життя в місті.
 
Який новий катаклізм відбувається, коли інший корабель (що спочатку здавався людям за [[астероїд]]) наближається до Міста. Це місто під командуванням персонажа на ім'я Вілл ''(Will)'', виявляється соціумом, який завдяки еволюції Зла перетворився на супер-організм. Тоді ж читач дізнається, що окрім Міста є й інші місця, де живуть врятовані від війни люди.  Після приземлення на корабель капітана Вілла Друуна дізнається, що душі Шастара та Луїса були об'єднані та перенесені на комп'ютер нового корабля. Хвороба під назвою «диявол» (Evi) розповсюджується і на новому кораблі, тому Вілл та Док телепатично передають Друуні душі Луїса-Шастара й намагаються дізнатись, як можна створити сироватку від захворювання.<ref>''Mandragora'' (Bagheera, 1995).</ref>