Аншлюс: відмінності між версіями

У липні [[1934]] австрійські та німецькі [[націонал-соціалізм|нацисти]] зробили [[липневий путч|невдалу спробу державного перевороту]] в Австрійській республіціРеспубліці (вбивство [[Енгельберт Дольфус|Енгельберта Дольфуса]]), у ряді міст збройні загони нацистів виступали, вимагаючи «аншлюсу».

8 травня 1936 ву зв'язку з перемогою в Ефіопії Муссоліні проголосив друге народження Римської імперії. Король Віктор Еммануїл III прийняв титул імператора [[Ефіопія|Ефіопії]]. Захід не визнав цих захоплень. Гітлер же підтримав ідею другої Римської імперії і надіслав привітання.

ПравдаЩоправда, і після того Муссоліні довго довелося вмовляти. [[4 січня]] [[1937]] Муссоліні на переговорах з Герінгом відмовлявся визнати «аншлюс». Він заявляв, що не потерпить ніяких змін в австрійському питанні.

Лише [[6 листопада]] 1937 року Беніто Муссоліні заявив, йому «набридло відстоювати незалежність Австрії». Але й після того Муссоліні намагався перешкодити створенню «Великої Німеччини». Ніяких конкретних заяв зіз боку Великої Британії або Франції знову не було. Італія одна протистояла Німеччині... А міжнародна обстановка змінилася.

Гітлер був впевненийупевнений, що Італія не почне війни через Австрію<ref>[https://www.e-reading.club/chapter.php/127909/42/Burovskiii_-_Velikaya_Grazhdanskaya_voiina_1939-1945.html Велика-Громадянська війна 1939-1945 - Частина 4]</ref>.

[[12 лютого]] [[1938]] Гітлер зустрівся з австрійським [[Канцлерканцлер]]ом [[Курт Шушніг|Куртом Шушніґом]] та міністром закордонних справ Австрії [[Гвідо Шмідт|Ґвідо Шмідтом]] ву німецькому [[Зальцбург|Зальцбурзі]], де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Втім, за Конституцією Австрії, лише Президент мав повноваження підписувати міжнародні угоди. Тоді Гітлер висунув вимоги до Шушніґа, аби той переконав Президента [[Вільгельм Міклас|Вільгельма Мікласа]] погодитися на ультиматум, відвівши на це три дні. В той же час Гітлер віддав наказ імітувати зосередження військ на кордоні з Австрією та поширювати фальшиві новини щодо підготовки до збройного конфлікту.

Перед загрозою збройного вторгнення Президент [[Вільгельм Міклас]] здав свої позиції в останній день ультиматуму, [[15 лютого]], Шушніґ офіційно повідомив посла [[Франц фон Папен|фон Папена]], що берхтесгаденьськуберхтесгаденську угоду буде виконано до [[18 лютого]].

Виконуючи умови угоди, [[16 лютого]] австрійський уряд оголосив загальну амністію для нацистів, включно з тими, хто був звинувачений у вбивстві [[Енгельберт Дольфус|Дольфуса]], а також представили народу новий Кабінет, ву якому нацист таі прихильник об'єднання Австрії з [[Третій Рейх|Німеччиною]] Зейсс-Інкварт став Міністромміністром безпеки.

Невдовзі Шушніґ відрікся від цих домовленостей і анонсував [[плебісцит]] щодо аншлюсу, бо мав надію, що більшість австрійців не підтримає втрату незалежності. Проте [[11 березня]] Гітлер направив австрійському канцлеру ультиматум, де вимагав, щоб той передав усю повноту влади австрійським нацистам, інакше німецька армія розпочне вторгнення. Термін ультиматуму спливав опівдні, але був подовжений на дві години. Не чекаючи на відповідь, Гітлер уже віддав наказ ввестиувести війська до Австрійської республікиРеспубліки о першій годині дня<ref>{{cite web |url=http://hitlertriumphant.wordpress.com/early-diplomatic-triumphs/ |title=Hitler Triumphant: Early Diplomatic Triumphs |accessdate=15 травня 2014}}</ref>. Фактично стався державний переворот, і Шушніґа змусили скасувати плебісцит. Розуміючи, що ані Французька республікаРеспубліка, ані Велика Британія не налаштовані допомогти Австрійській республіціРеспубліці зберегти самостійність, канцлер пішов у відставку, наказавши австрійській армії не чинити опору можливому німецькому вторгненню.

[[Президент]] Австрійської республікиРеспубліки [[Вільгельм Міклас]] (''Wilhelm Miklas'') відмовився призначити лідера австрійських нацистів [[Артур Зейсс-Інкварт|Артура Зейсс-Інкварта]] (''Arthur Seyss-Inquart'') канцлером. У цій ситуації за наказом Гітлера [[12 березня]] німецькі війська ввійшли до Австрійської республікиРеспубліки — без опору з боку австрійців. Посаду канцлера зайняв [[Артур Зейсс-Інкварт]].

Вже [[13 березня|наступного дня]] Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрійську республікуРеспубліку було включено до [[Третій Рейх|Третього Рейху]] як «[[остмарка|Східну марку]]» (''Ostmark'').

[[10 квітня]] під контролем нацистів відбувся [[Австрійський референдум про Аншлюс|референдум]], під час якого 99,73 % австрійців підтримали приєднання Австрійської республікиРеспубліки до Третього Рейху.

Незважаючи на брутальне порушення [[Версальський договір 1919|Версальського]] та [[Сен-Жерменський мирний договір 1919|Сен-Жерменського договорів]], Велика Британія та Французька республікаРеспубліка майже ніяк не відреагували на ліквідацію Австрійської республікиРеспубліки. Загалом міжнародна реакція на подію коливалася від нейтральної до позитивної, і лише [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]] (у [[Вербальна нота|ноті]] до західних держав) та [[Мексика]] (у посланні до Ліги Націй) висловили протест проти очевидного акту анексії<ref>{{cite book

Вигнання нацистських окупантів з Австрії в [[1945]] р. призвелопривело до відновлення її незалежності.

Перед Трибуналом було висунуто твердження, що анексія Австрії була виправдана сильним прагненням до союзу між Австрією та Німеччиною, яке висловлювалося широкими колами. Стверджувалось також, що у цих народів було багато спільного, що робило такий союз бажаним, і що в результаті метумети було досягнуто без кровопролиття.

Такі твердження, навіть якщо вони є вірнимислушні, фактично є несуттєвими, тому що факти з усією визначенністювизначеністю доводять, що методи, які були використані для досягнення цієї мети, були методами агресора. Вирішальним фактором була воєнна міць Німеччини, якаяку готовата булаладна бутибула задіяназадіяти у тому випадку, якби вона зустріла бодай який-небудь спротив.

[[Декларація про незалежність Австрії|Державний договір]], підписаний у [[Відень|Відні]] [[15 травня]] [[1955]] р., заборонив приєднання Австрійської республікиРеспубліки до Німеччини.