Навашин Сергій Гаврилович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 27438520 користувача 91.207.245.150 (обговорення) Мітка: Скасування |
Немає опису редагування Мітки: Скасовано Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 21:
'''Сергі́й Гаври́лович Нава́шин''' ({{н}} {{ДН|14|12|1857|2}}, с. Царевщина, нині Балтайського району [[Саратовська область|Саратовської області]] — {{†}} [[10 грудня]] [[1930]], Дитяче Село (кол. Царське Село), нині м. [[Пушкін (місто)|Пушкін]] [[Ленінградська область|Ленінградської області]]) — радянський ботанік, [[цитолог]] та ембріолог рослин. Відкрив [[подвійне запліднення]] у [[Покритонасінні|покритонасінних]] рослин ([[1898]]). Заклав основи морфології [[хромосоми|хромосом]] і каріосистематики. Довгий час жив і працював у [[Київ|Києві]], створив вітчизняну школу цитології та ембріології рослин, послідовниками якої були такі відомі цитоембріологи рослин як [[Мандрик Віра Юріївна|Віра Мандрик]], Юрій Петрус та інші.
Був родом із дворян. Після закінчення Саратовської гімназії вступив до Медично-хірургічної академії в Санкт-Петербурзі, захопився органічною хімією, працював спільно з відомим хіміком та композитором А. П. Бородіним. Оскільки клінічна медицина Навашина не зацікавила, він залишив академію і вступив до 2-го курсу Московського університету, де не припиняв хімічних досліджень. Слухав лекції з фізіології рослин професора К. А. Тімірязєва. Після закінчення університету (1881) став його асистентом у Петровській сільськогосподарській академії, одночасно працював на Московських вищих жіночих курсах. Тімірязєв сприяв спеціалізації Навашин як ботаніка, рекомендував його професору Санкт-Петербурзького університету А. Н. Бекетову як здобувача ступеня магістра. Успішно склавши іспити в Санкт-Петербурзі, Навашин повернувся до Московського університету, де на посаді приват-доцента читав запровадження в систематику грибів, а в Петрівській сільськогосподарській академії – патологію рослин. Під керівництвом М. С. Вороніна спеціалізувався в галузі мікології та освоював мікроскопічну техніку.
1894 року був запрошений працювати на кафедру систематики та морфології рослин Київського університету. Читав курс анатомії, морфології та систематики рослин. Брав участь у будівництві школи в районі Святошина під Києвом, займався справами Київського товариства дослідників природи. У 1894-1896 роках працював над дослідженням берези звичайної. Робота «Про звичайну березу та морфологічне значення халацогамії» стала наслідком підготовки дисертації на здобуття ступеня доктора наук. Захист дисертації проходив у Новоросійському університеті у 1896 році. Європейські вчені спочатку розцінили роботи Навашина як помилкові, оскільки вони сильно суперечили науковим поглядам, що були на той момент, але з часом змушені були визнати його правоту.
У 1894-1914 роках працював директором ботанічного саду Київського університету. У 1898 році представив доповідь про дослідження подвійного запліднення у лілії кучерявої (Lilium martagon L.) і рябчика східного (Fritillaria tenella) на засіданні Х з'їзду дослідників природи і лікарів, в тому ж році опублікував його німецькою мовою [3]. Багато ботаніки до Навашина докладно досліджували різні види лілій, але примудрилися не звернути увагу на цей важливий феномен. Працював на острові Ява.
Навашин власним коштом обладнав невелику лабораторію у селищі Святошин недалеко від Києва. Тут він продовжив свої наукові дослідження, дедалі більше заглиблюючись у чисту цитологію. Завдяки своїй спостережливості він знову досягає успіху і робить відкриття, повз які пройшли багато цитологів.
У 1915 році лікарі діагностували у С. Г. Навашин рак і навіть передбачали його швидку смерть, але після проведеної операції Сергій Гаврилович прожив ще 15 років. За порадою лікарів він переїхав до м. Тифліс, де продовжив свою наукову та педагогічну діяльність на посадах професора Грузинського університету та тифліського політехнікуму.
У 1917 році обирається дійсним членом Петербурзької академії наук та шведської академії наук в Упсалі.
З весни 1923 виконував обов'язки директора Державного Тимірязівського науково-дослідного інституту, одночасно продовжуючи свої наукові дослідження. Неодноразово виїжджав із доповідями на закордонні наукові симпозіуми. У 1930 році йде з посади директора і зосереджується виключно на науковій діяльності. Але восени того ж року захворює на важку форму грипу, який через півтора місяці призвів до зараження крові. 10 грудня 1930 року о 2-й годині ночі С. Г. Навашин помер<ref>{{Cite news|title=Навашин, Сергей Гаврилович|url=https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=Навашин,_Сергей_Гаврилович&oldid=115769326|work=Википедия|date=2021-07-30|accessdate=2021-12-09|language=ru}}</ref>
== Життєпис ==
| |||