Ґрунти України: відмінності між версіями

На [[Полісся|Поліссі]] найбільш поширені [[дерново-підзолисті ґрунти]] із різним ступенем [[Підзолистий процес|опідзолення]], [[глей|оглеєння]] та механічним складом (>60 % території), що сформувалися під [[дуб]]ово-[[сосна|сосновими]] лісами з розвиненим трав'яним покривом в умовах надмірного зволоження{{sfn|Довгань Г. Д.|2016|с=134-140}}. Кількість опадів за рік (550—650 мм) тут перевищує кількість випаруваної з поверхні вологи. Це зумовлює промивний тип водного режиму, призводить до заболочування понижених ділянок, утворення болотних ґрунтів. Цьому сприяє також високий рівень залягання [[ґрунтові води|ґрунтових вод]]. Ґрунтоутворюючі породи мають переважно легкий механічний склад і представлені [[пісок|піщаними]] та [[Супіски|супіщаними]] [[Льодовикові відклади|льодовиковими]] і [[Флювіогляціальні відклади|водно-льодовиковими відкладами]]. Зрідка, переважно у західних районах, у місцях виходу на поверхню масивно-кристалічних порід трапляються [[крейда|крейдяно]]-[[мергель]]ні відклади та невеликі острівки [[лес]]ових. Під шаром лісової підстилки та тонким гумусовим горизонтом у них залягає підзолистий горизонт із характерним білувато-світло-сірим забарвленням, з якого вимивається перегній та інші поживні речовини{{sfn|Довгань Г. Д.|2016|с=134-140}}. Вміст гумусу в орному шарі лише 1—2,5 % (піщані та супіщані відміни — 0,7-1,0 %; суглинкові — 1,5-2,0 %) та підвищена кислотність ([[рНpH]] 4,2-5,2), тому потребують внесення добрив. У процесі ґрунтоутворення утворились такі ґрунтові горизонти: гумусо-елювіальний (18-25 см), елювіальний та ілювіальний. Дерново-підзолисті ґрунти ущільнені (1,40-1,55 г/см³), запасають мало вологи, мають високу водо- і повітропроникність, низьку ємність вбирання та містять недостатньо основ та поживних речовин.