[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Olexdj (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 4:
Шляхта виникла як верства [[землевласник]]ів&nbsp;— [[феодал]]ів, що отримували свої маєтки на правах [[феод]]а. Відтак права їхньої власності були обумовлені службою (зазвичай військовою) на користь [[сеньйор]]а (звідси&nbsp;— поширені в деяких мовах позначення шляхти як «військового стану»&nbsp;— від {{lang-la|miles}}). Статус шляхтича був спадковим (навіть якщо він не успадковував при цьому земельну власність)&nbsp;— тож з часом сформувалося уявлення про шляхту як про стан, який об'єднує людей особливого&nbsp;— «шляхетного» («благородного», знатного) походження<ref>Мустафін О. Справжня історія середніх віків. Х., 2014, с.57</ref>, що підкреслюють терміни, які використовуються для позначення шляхти в багатьох європейських мовах&nbsp;— {{lang-en|gentry}}, {{lang-fr|noblesse}}, {{lang-de|Adel}}, {{lang-cs|šlechta}}, {{lang-pl|szlachta}}, {{lang-lt|šlėkta}}.
 
В радянській літературі поруч із терміном «шляхта» як синонім використовували також запозичений з російської термін «[[Дворяни|дворянство]]», який спочатку підкреслював служивий характер нижчої аристократичної верстви в Московській державі. Однак в українській мові ці терміни цілком відмінні: шляхта - — привілейований стан вільних людей Речі Посполитої; тоді, як дворянин - це придворний аристократ у вузькому смислі, і аристократ узагалі у абсолютній монархії, в широкому.
 
[[Файл:Rembrandt. A Polish Nobleman. 1637.PNG|thumb|''Польський шляхтич''. [[Рембрандт]], [[1637]] р.]]