Вікіпедія

Комуністична партія Радянського Союзу: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м виправлення дат
InternetArchiveBot (обговорення | внесок)
Боти
1 202 083 редагування
Виправлено джерел: 6; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6
Рядок 22:
Від початку 1920-х років до 1990 року партія функціонувала в умовах [[Однопартійна система|однопартійної системи]] і володіла монопольним правом на політичну владу, що сприяло встановленню в країні [[Тоталітарний режим|тоталітарного режиму]]. Монополія на владу в СРСР була закріплена конституційно: у статті 126 [[Конституція СРСР 1936 року|Конституції 1936 року]] Комуністична партія проголошувалася «керівним ядром» державних та громадських організацій, в статті 6 [[Конституція СРСР 1977 року|Конституції СРСР 1977 року]] КПРС проголошена керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства в цілому.
 
Провал путчу ДКНС у серпні 1991 року послужив підставою для звинувачення КПРС в антиконституційній діяльності. Указами президента РРФСР Бориса Єльцина діяльність партії на території РРФСР була припинена, її майно&nbsp;— конфісковано. Указом президента РРФСР від 6 листопада 1991&nbsp;р. діяльність КПРС на території Росії припинена, її організаційні структури розпущені. На території [[Україна|України]] КПРС була заборонена 30 серпня 1991 року в результаті заборони її республіканської організації - Комуністичної партії України<ref>[{{Cite web |url=http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1468-12 |title=УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ «Про заборону діяльності Компартії України»] |accessdate=3 Квітня 2021 |archive-date=19 Листопада 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181119011120/http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1468-12 }}</ref>.
 
Творцем партії і її вождем за його життя вважається [[Ленін Володимир Ілліч|В. Ульянов (Ленін)]]. Як зазначав [[Арнольд Тойнбі]]<ref>''Тойнбі А.'' Дослідження історії / Пер. з англ. В. Митрофанова, П. Таращука.&nbsp;— К. : Основи, 1995.&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— С. 178.</ref>
Рядок 47:
=== Національний склад партії ===
[[Файл:Uacompartymembers84.PNG|міні|250пкс|Частка членів КПРС у населенні регіонів УРСР]]
Національний склад членів РКП(б) у 1922&nbsp;р.<ref>[{{Cite web |url=http://revsoc.org/archives/2511 |title=Национальный состав и национальная политика партии большевиков до прихода к власти] |accessdate=9 Червня 2012 |archive-date=29 Серпня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110829102033/http://revsoc.org/archives/2511 }}</ref>
* росіяни — 71,9 %
* українці — 5,9 %
Рядок 84:
=== Майно партії ===
 
Партія володіла видавництвами, санаторно-курортними установами, готелями та іншим нерухомим майном, а також рахунками у банках у валюті різних країн. Для управління майном та коштами партії у червні 1919 року було створене Управління справами ЦК РКП(б), що змінювало свою назву зі зміною назви партії<ref>[{{Cite web |url=http://www.knowbysight.info/2_kpss/00603.asp |title=Управління справами ЦК РКП(б)&nbsp; — ВКП(б)&nbsp; — КПРС] |accessdate=5 Грудня 2017 |archive-date=2 Березня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180302061629/http://www.knowbysight.info/2_kpss/00603.asp }}</ref>.
Управління справами також забезпечувало проживання в СРСР та навчання, включаючи «спецнавчання з питань організації нелегальної партійної роботи», представників партій, що перебували у своїх країнах на нелегальному становищі<ref>Млечин Л. М. В поисках утраченного величия. Иран, ядерное оружие и Ближний Восток. СПб.: БХВ-Петербург, 2014.— С. 230. ISBN 978-5-9775-0935-0</ref>.
 
Рядок 210:
Це були посади командувачів військовими окру́гами, начальників гарнізонів, начальників прикордонних загонів, голів КДБ республік, міністрів внутрішніх справ, керівників залізниць та повітряними лініями, міністрів зв'язку республік, директорів підприємств союзного значення, завідувачів головними відділами ЦК республіки. Перші замісники голів рад міністрів союзних республік та перші замісники усіх міністрів (де міністр&nbsp;— не росіянин) теж обов'язково мали бути росіянами<ref>[[Авторханов Абдурахман Геназович|Авторханов А]]. Загадка смерти Сталина. Главы из книги.&nbsp;— Новый мир, №&nbsp;5 (9-789), май 1991 (сентябрь 1990).— С. 229.</ref>.
 
Не дотримуючись встановлених КПРС законів, ЦК встановив порядок, за яким партійні працівники, починаючи з рівня райкому, щорічно отримували гроші у конверті «на оздоровлення», що не обкладались податком і з яких не платили членські внески до каси партії<ref>Свідчення працівників одного з райкомів КПРС в Українській РСР. Незнищені інструкції, включаючи й таємні, зберігаються у [http://stalin.memo.ru/images/aut1.htm Архіві Президента РФ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110131012820/http://stalin.memo.ru/images/aut1.htm |date=31 Січня 2011 }}</ref>.
 
Відповідно до однієї з інструкцій, ''кожен районний комітет щотижня надсилав до вищестоящого комітету зведену «Інформацію про настрої у районі»'', де вказувалось, ''хто, у якому селі, у якому колгоспі чи на якому підприємстві, у розмові з ким і що сказав''<ref>Інформація працівників РК КПРС</ref>.
Рядок 263:
 
== Джерела ==
* [http://lib.ru/DIALEKTIKA/kr_vkpb.txt Краткий курс истории ВКП(б) (1938)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081014194003/http://lib.ru/DIALEKTIKA/kr_vkpb.txt |date=14 Жовтня 2008 }}
* [http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm Постанови керівництва ВКП(б)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120916074727/http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm |date=16 Вересня 2012 }}
 
== Література ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Комуністична_партія_Радянського_Союзу