Кошелівець Іван Максимович: відмінності між версіями

'''Іван Максимович Кошелівець''' (''справжнє прізвище:'' '''Ярешко''') (нар. {{ДН|23|11|1907|10}} в, [[Велика Кошелівка|Великій Кошелівці]] на, [[Чернігівщина|Чернігівщині]] — пом. {{ДС|5|2|1999}} в, [[Мюнхен]]і) — український [[літературознавець]], [[літературний критик]], [[публіцист]], [[редактор]], [[перекладач]], [[мемуарист]], [[громадський діяч]]. Почесний [[доктор філософії]] [[Український вільний університет|Українського вільного університету]] в [[Мюнхен]]і ([[ФРН]]), дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового товариства імені Шевченка]] та [[Українська вільна академія наук|Української вільної академії наук]].

Весною 1933 року звинувачений в «гнилому лібералізмі» та [[Український націоналізм|українському націоналізмові]], виключений із членів ВКП(б), звільнений з роботи в інституті та позбавлений права викладати у [[Вищий навчальний заклад|вищих навчальних закладах]]. Був безробітним, з осені 1933 року тимчасово працював на посаді доцента у Ніжинському педагогічному інституті. У квітні — листопаді 1934 року служив у [[Червона армія|Червоній армії]].

З листопада 1934 року — вчитель, потім — заступник директора в середній школі міста Ніжина. 1938 року отримав дозвіл читати окремі курси з історії стародавньої [[українська література|української літератури]] в [[Ніжинський педагогічний інститут|Ніжинському педагогічному інституті]]. 1940 року вступив до аспірантури [[Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України|Інституту літератури АН УРСР]].

Від 1944 нароку — в еміграції, з 1946 року — ув [[Тіроль|Тіролі]] ([[Австрія]]), в таборі для «переміщених осіб». Від 1947 уроку в [[Зальцбург|Зальцбурзі]] (Австрія) разом з іншими українськими письменниками, що [[еміграція|емігрували]] з [[УРСР]], почав видавати журнал «Літаври». Тут була опублікована його перша стаття «Нотатки про український роман».

У цей же час познайомився з [[Кубійович Володимир Михайлович|В. Кубійовичем]], який запропонував йому роботу в редакції [[Енциклопедія українознавства|«Енциклопедії українознавства»]]. Від 1957 — член її редколегії і редактор відділу літератури. Написав велику кількість статей спеціально до «ЕУ».

У 1951—1955 роках редагував літературну сторінку часопису «[[Сучасна Україна]]» (виходив у Мюнхені). Згодом на її основі було створено [[Українська Літературна Газета|«Українську літературну газету»]]. У 1955—60 роках редагував її разом з [[Лавріненко Юрій Андріанович|Ю.Лавріненком]]. На кінець [[1960]] року часописи «Сучасна Україна» і «Українська літературна газета» були об'єднані, і з січня [[1961]] року почав виходити літературний і громададсько-політичний журнал «[[Сучасність (журнал)|Сучасність]]». І. Кошелівець був його головним редактором протягом 1961—1966, 1976—1977, 1983—1984 років.

[[1992]] року вперше після довгої перерви зміг відвідати [[Батьківщина|Батьківщину]]. Згодом ще кілька разів був у Києві, 1997 року презентував книжку «Жанна д'Арк».

Перекладав філософські та художні твори, зокрема [[Фрідріх Ніцше|Ф. Ніцше]], [[Дені Дідро|Д. Дідро]], [[Франц Кафка|Ф. Кафки]].