Після [[Ядерне бомбардування Хіросіми і Нагасакі|ядерних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі]] японські громадські настрої зросли проти присутності [[Ядерна зброя|ядерної зброї]] на японській землі абоі навіть у японських водах. Під час першого терміну [[Сато Ейсаку|Ейсаку Сато]] на посаді [[Прем'єр-міністр|прем’єр-міністра]] ця опозиція стала основною перешкодою для його передвиборної обіцянки припинити окупацію [[Окінава (острів)|Окінави]] США, повернувши острів під контроль Японії. Вважалося, що американські військові зберігають [[Ядерна зброя|ядерну зброю]] на острові, хочахоч вонице, як не підтверджуютьпідтверджували, читак спростовуютьі такуне зброюзаперечували, і[[Сато Ейсаку|Сато]] зіткнувся з опозицією щодощоб повторногоповернути придбанняOкінаву, якщо ядернуядерна присутністьзброя не буде усуненоусунена з тієї території. В якості [[Компроміс|компромісу]] Сато заспокоїв Сполучені Штати, ввівши Японію в [[Договір про нерозповсюдження ядерної зброї|Договор про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ)]] в обмін на без'ядерну [[Окінава (острів)|Окінаву]], контрольовану Японією.
У роки, що передували цій угоді, [[Сато Ейсаку|Сато]] був змушений заспокоїти занепокоєння громадськостінарод, вчерез томуте, що його [[адміністрація]] може сприяти програмі створення ядерної зброї; з цією метою він представив '''Три неядерні принципи''' у зверненні до Сейму від 11 грудня 1967 року. (Насправді, принципи невиробництва, неволодіння та невведення були сформульовані генеральним директором Агентства оборони Канешічі Масуда в травні.) Однак Сато хвилювався, що ці принципи можуть надто стримувати оборону Японії. Щоб зменшити їх обмежувальний вплив на військових, у промові наступного лютого він помістив принципи в ширші рамки своєї ядерної політики '''чотирьох стовпів''':
