Вікіпедія

Порівняння стандартних боснійської, сербської, хорватської та чорногорської мов: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Artekimus (обговорення | внесок)
3371 редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
м оформлення
Мітка: Скасовано
Рядок 3:
 
== Історія ==
В [[СФРЮ|соціалістичній Югославії]] офіційна політика визнавала єдину сербохорватську (або хорватосербську) мову з двома стандартними варіантами — східним (поширеним у [[Сербія|Сербії]], [[Чорногорія|Чорногорії]] та [[Боснія і Герцеговина|Боснії таі Герцеґовині]] з [[екавиця|екавською]] та [[ієкавиця|ієкавською]] вимовою, який використовували всі етнічні групи) та західним (поширеним у [[Хорватія|Хорватії]], лише з ієкавською вимовою, який використовували всі етнічні групи). Щоправда, через невдоволення в колах хорватської інтелігенції, починаючи з 1960-их хорватські культурні діячі почали називати мову виключно як «хорватська літературна мова» або іноді «хорватська або сербська мова» (як це було прийнято в доюгославські часи), і ці дві назви було вписано в хорватську конституцію 1974 року. Вважалося, що це єдина спільна мова, що має різні варіанти та діалекти. Акцент падав на єдність мови, тому відмінності були не ознакою мовних розбіжностей, а показником багатства й розмаїття «спільної мови». До того ж Югославія мала дві інші офіційні на федеральному рівні мови — [[словенська мова|словенську]] й [[македонська мова|македонську]], що відображало прийняття Югославією мовного розмаїття. Жодних заходів на асиміляцію цих мов до сербохорватської не вживали.
 
З розпадом федерації мова стала політичним інструментом в усіх республіках, оскільки всі вони шукали додаткових індикаторів незалежності та окремої національної ідентичності. Кожна держава по-своєму «націоналізувала» мову: в Хорватії це проявилося появою великої кількості неологізмів, у Боснії — особливим ставленням до [[турецька мова|туркізмів]], а в Сербії — наданням привілейованого статусу [[кирилиця|кирилиці]]. Мова в Боснії почала розвиватися незалежно після проголошення незалежності Боснії та ГерцеґовиниГерцеговини у 1992 році. Тема незалежного розвитку мови в Чорногорії виникла серед чорногорських мовознавців у 1990-ті.
 
Сербський і боснійський стандарти мають тенденцію до інклюзивності, тобто прийняття широкого кола ідіом і використання запозичень (німецьких і турецьких), тоді як хорватська мовна політика є більш пуристською і надає перевагу неологізмам перед запозиченнями, а також відродженим застарілим словам (хоча ця політика нерідко стикається із критикою). Ці підходи пов'язані з різним культурним, історичним і політичним розвитком трьох варіантів і їхніх суспільств.
 
== Письмо ==
[[Файл:BiH - Jezicki sastav po opstinama 2013 2.gif|thumb|300px|Лінгвістична структура Боснії та ГерцеґовиниГерцеговини за муніципалітетами, 2013]]
 
=== Абетка ===
Рядок 23:
Деякі мовознавці розглядають відповідники [[ять]] у вигляді ⟨je⟩ та ⟨ije⟩, що часто мають вигляд [ie] у хорватському та боснійському діалектах, як окрему фонему — «дифтонг ять» — чи навіть дві фонеми, одну коротку і одну довгу. Існують навіть кілька пропозицій від хорватських лінгвістів реформувати правопис із урахуванням цих дифтонгів, проте їх реалізацію не розглядають серйозно.
 
В процесі стандартизації чорногорської до цієї мови впровадили дві нові букви ⟨Ś⟩ і ⟨Ź⟩, на позначення звуків [ɕ] та [ʑ] відповідно. Ці букви відповідають традиційним диграфам ⟨sj⟩ та ⟨zj⟩. Критики зазначають, що [ɕ] та [ʑ] є лише алофонами /sj/ та /zj/ в герцеґовинськихгерцеговинських діалектах (таких як чорногорська), тож нові літери не потрібні для адекватної орфографії.
 
У більшості діалектах сербської бракує фонеми /x/, натомість її місце займають /j/, /v/ або відсутність звуку. /x/ було введено в процесі уніфікації сербохорватської, тож сербський стандарт допускає такі дуплікатидублікати як snaja–snaha і hajde–ajde. Натомість у інших словах, особливо у запозиченнях, ⟨h⟩ є обов'язковою.
 
У деяких регіонах Хорватії та Боснії звуки літер ⟨č⟩ (звучить як [tʃ] у більшості діалектів) і ⟨ć⟩ [tɕ] злилися або майже злилися, зазвичай у [tʃ]. Те саме сталося із їхніми дзвінкими відповідникам ⟨dž⟩ та ⟨đ⟩, які злилися в [dʒ]. Як наслідок носії цих діалектів часто мають труднощі з розрізненням цих звуків.
Рядок 42:
Загалом [[штокавиця|штокавські]] діалекти, що лежать в основі всіх чотирьох стандартизованих мов, мають чотири види музичного наголосу: низхідний короткий ⟨ı̏⟩, висхідний короткий ⟨ì⟩; низхідний довгий ⟨î⟩ і висхідний довгий ⟨í⟩. Крім того, наступний склад після наголошеного може бути або коротким ⟨i⟩, або довгим ⟨ī⟩. Під час відмінювання та дієвідмінювання наголос дуже часто зміщається і за типом, і за позицією.
 
Відмінності між чотирма наголосами і наявність довготи післянаголошених складів є притаманними розмовній мові західної Чорногорії, Боснії та ГерцеґовиниГерцеговини, деяких регіонів Сербії, а також деяких регіонів Хорватії зі значною кількістю сербських іммігрантів. Крім того, у деяких розмовних варіаціях характерним є зміщення наголосу на [[енклітика|енклітику]], наприклад, фразу u Bosni (в Боснії) вимовлятимуть /ǔ bosni/ замість /u bôsni/, як це роблять у північній Сербії.
 
Розмовна мова у північній Сербії також зберегла систему чотирьох наголосів, проте довжина ненаголошених складів зменшилась або зникла у деяких позиціях. Втім зменшення довжини післянаголошених складів відбувається в усіх штокавських розмовних варіантах, навіть у найбільш консервативних у Чорногорії. Натомість зміщення наголосу на енклітики в північній Сербії є рідкісним і здебільшого обмежується конструкціями заперечення дієслів (ne znam = не знаю > /nê znaːm/).
Рядок 48:
Натомість ситуація в Хорватії є іншою. Значна частина носіїв хорватської, особливо [[заґреб]]ського походження, не розрізняють висхідні та низхідні наголоси. Цю особливість вважають характеристикою заґребського діалекту, який зазнав більше впливу [[кайкавиця|кайкавиці]], ніж стандартної хорватської.
 
Незалежно від розмовних відмінностей, всі три стандартизовані мови підтримують неоштокавську систему чотирьох наголосів. Обидва діалекти, які вважають за основу стандартної сербської мови (східногерцеґовинськийсхідногерцеговинський і шумадійсько-воєводинський) мають по чотири наголоси.
 
=== Фонетика ===
Рядок 116:
* dete в екавиці
 
Сербська мова визнає екавицю та ієкавицю як рівні між собою вимови, натомість хорватська і боснійська приймають лише ієкавицю. В Боснії та ГерцеґовиніГерцеговині (незалежно від офіційної мови) та в Чорногорії використовують майже виключно ієкавицю.
 
[[Ікавиця]] не є стандартною вимовою, вона поширена в діалектах Далмації, Ліки, Істрії, центральної Боснії (в районі між [[Врбас]]ом і [[Босна (річка)|Босною]]), Західної ГерцеґовиниГерцеговини, Басанської Країни, [[Славонія|Славонії]] та північної [[Бачка|Бачки]] (у Воєводині). Так, наприклад:
 
{|class = "wikitable"
Рядок 481:
Варто звернути увагу, що є лише кілька відмінностей, що можуть спричинити непорозуміння. Наприклад, дієслово «ličiti» означає «виглядати» в сербській і боснійській, тоді як у хорватській таке значення має дієслово «sličiti»; натомість хорватське «ličiti» означає «фарбувати». Втім часто «ličiti» вживають у хорватській у значенні «виглядати».
 
Слово «bilo» означає «біле» в ікавському діалекті, «пульс» в офіційній хорватській і «було» в усіх офіційних мовах. При цьому звучать ці слова по-ррізномурізному через різні тональні наголоси (''bîlo'' або ''bílo'' = біле, ''bı̏lo'' = пульс, ''bílo'' = було).
 
В сербській і боснійській мовах слово ''izvanredan'' (незвичайний) вживається у вузькому значенні і тільки з позитивною конотацією (той, що перевершує очікування, чудовий). Для вираження негативної конотації використовується слово ''vanredan'' (незвичний, надзвичайний [про ситуацію]). Натомість у хорватській в обох значеннях вживають слово ''izvanredan''.
Рядок 530:
* Коли босняки, хорвати, серби та чорногорці спілкуються між собою, вони вільно розуміють співрозмовника, подібно, як розуміються між собою британці та американці.
 
* Навіть у часи єдиної Югославії видавці підлаштовували текст під «східний» і «західний» стандарти сербохорватської мови, особливо при перекладі наукових робіт. Наприклад, працю Юнґа «Психологія та алхімія» було перекладено на хорватську 1986 року й адаптовано до сербської наукової термінології в кінці 1990-их років. У [[Іво АндричаАндрич]]а виникали конфлікти з хорватськими видавцями, які виправляли його синтаксис. З часом йому вдалося добитися заборони на такі дії. В Чорногорії видавництво CID після проголошення незалежности республіки перейшло з [[Екавиця|екавського]] на [[Ієкавиця|ієкавський варіант]] ортографіїорфографії.
 
== Приклади мови ==
Рядок 592:
| Član'''ak''' 2. Svakom'''e''' pripadaju sva prava i slobode '''utvrđene''' u ovoj Deklaraciji bez razlike '''bilo koje vrste''', '''kao što je rasa, boja kože, političko ili drugo mišljenje, nacionalno ili društveno podrijetlo, imovina, rođenje ili drugi status'''. <br/> '''Nadalje''', '''ne smije''' se praviti nikakva razlika na osnovu političkog, pravnog ili međunarodnog statusa zemlje ili '''područja''' '''kojemu''' '''neka osoba''' pripada, bilo da je '''to područje''' '''neovisno''', pod starateljstvom, nesamoupravn'''o''', ili '''mu''' je '''na neki''' drugi način ograničen suverenitet.
| Član 2. Svakom pripadaju sva prava i slobode '''proglašene''' u ovoj Deklaraciji bez '''ikakvih''' razlika '''u pogledu rase, boje, pol, jezika, vjeroispovijesti, političkog ili drugog mišljenja, nacionalnog ili društvenog porijekla, imovine, rođenja ili drugih okolnosti'''.<br/> '''Dalje''', '''neće''' se praviti nikakva razlika na osnovu političkog, pravnog ili međunarodnog statusa zemlje ili '''teritorije''' kojoj '''neko lice''' pripada, bilo da je '''ona''' '''nezavisna''', pod starateljstvom, nesamoupravn'''a''', ili '''da joj''' je suverenost na '''ma koji''' drugi način ograničen'''a'''.
| style="background-color:#ffffff" | Стаття 2. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.<br/> Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованоюнесамоврядною або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
|-
| Član'''ak''' 3. '''Svatko''' ima pravo na život, slobodu i '''osobnu sigurnost'''.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Порівняння_стандартних_боснійської,_сербської,_хорватської_та_чорногорської_мов