Вікіпедія

Шляхта: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Історія: Виправлена описка
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android
Немає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Stanislaw Antoni Szczuka (1652 1654-1710).jpg|thumb|Станіслав-Антоній Щука (портрет, олія, автор невідомий). 1735-17401735—1740. Традиційний шляхецький стрій поч. XVIII ст: червоний кунтуш, підперезаний пасом кунтушовим; під ним - — жупан з низьким коміром. Ліва рука тримає хутряну шапку з низькою каймою. Характерне волосся і вуса. При боці [[карабеля]] &#x20nbsp;— станова ознака шляхтича, елемент культури [[Сарматизм|сарматизмусарматизм]]у.]]
'''Шля́хта''' (можливо, від [[німецька мова|верхньонімецького]] ''Slacht'' (сучасне {{lang-de|Geschlecht}}) — [[рід]], порода, стать) — привілейований [[суспільний стан|стан]] у суспільствах доби [[середньовіччя]] та [[нова історія|нового часу]], у ширшому розумінні — військово-служила [[знать]] або ж родова [[аристократія]].
 
Шляхта виникла як верства [[землевласник]]ів&nbsp;— [[феодал]]ів, що отримували свої маєтки на правах [[феод]]а. Відтак права їхньої власності були обумовлені службою (зазвичай військовою) на користь [[сеньйор]]а (звідси&nbsp;— поширені в деяких мовах позначення шляхти як «військового стану»&nbsp;— від {{lang-la|miles}}). Статус шляхтича був спадковим (навіть якщо він не успадковував при цьому земельну власність)&nbsp;— тож з часом сформувалося уявлення про шляхту як про стан, який об'єднує людей особливого&nbsp;— «шляхетного» («благородного», знатного) походження<ref>Мустафін О. Справжня історія середніх віків. Х., 2014, с.57</ref>, що підкреслюють терміни, які використовуються для позначення шляхти в багатьох європейських мовах&nbsp;— {{lang-en|gentry}}, {{lang-fr|noblesse}}, {{lang-de|Adel}}, {{lang-cs|šlechta}}, {{lang-pl|szlachta}}, {{lang-lt|šlėkta}}.
 
В радянській літературі поруч із терміном «шляхта» як синонім використовували також запозичений з російської термін «[[Дворяни|дворянство]]», який спочатку підкреслював служивий характер нижчої аристократичної верстви в Московській державі. Однак в українській мові ці терміни цілком відмінні: шляхта — привілейований стан вільних людей Речі Посполитої; тоді, як дворянин - — це придворний аристократ у вузькому смислі, і аристократ узагалі у абсолютній монархії, в широкому.
 
[[Файл:Rembrandt. A Polish Nobleman. 1637.PNG|thumb|''Польський шляхтич''. [[Рембрандт]], [[1637]] р.]]
Отже, шляхта -&nbsp;— це привілейований [[суспільний стан|стан]] вільних людей у [[Велике князівство Литовське|Великому князівстві Литовському, Руському, Жематійському]], [[Королівство Польща|Королівстві Польському]] (обидва після [[Люблінська унія|Люблінської унії]] утворили [[Річ Посполита|Річ Посполиту]]), а також у [[Гетьманщина|Війську Запорозькому]]<ref>[http://exlibris.org.ua/hetman/r2-p3.html 3. Соціальна еліта і «ГОРОДОВЕ КОЗАЦТВО»]</ref><ref>{{Cite web |url=http://shron.chtyvo.org.ua/Seniutovych-Berezhnyi_Viacheslav/Kozatstvo_ta_borotba_starshyny-shliakhty_na_Hetmanschyni_za_vyznannia_za_neiu_rosiiskym_uriadom_prav_dvorianstva.pdf |title=Козацтво та боротьба старшини-шляхти на Гетьманщині за визнання за нею російським урядом прав дворянства |accessdate=19 квітня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170419100614/http://shron.chtyvo.org.ua/Seniutovych-Berezhnyi_Viacheslav/Kozatstvo_ta_borotba_starshyny-shliakhty_na_Hetmanschyni_za_vyznannia_za_neiu_rosiiskym_uriadom_prav_dvorianstva.pdf |archivedate=19 квітня 2017 |deadurl=yes }}</ref>.
 
Відтоки шляхти походять від привілеїв наданих між 1333 і 1370&nbsp;рр. в [[Королівство Польща|Королівстві Польському]] королем [[Казимир III|Казимиром III]].<ref name="davies--norman">{{Cite book
Рядок 17:
| isbn = 0-231-05351-7 }}</ref>{{rp|211}} Після [[Городельська унія|Городельської унії]] католицьке литовсько-руське боярство отримало права та герби польської шляхти<ref name="davies--norman" />{{rp|211}}, що викликало незадоволення православного боярства і призвело до [[Громадянська війна у Великому князівстві Литовському (1432—1438)|громадянської війни]]. Незважаючи на поразку, православне боярство [[Віленський привілей 1447|Віленським привілеєм]] все ж отримало ці права.
 
З приєднанням до корони [[Королівська Пруссія|Королівської Пруссії]] та [[Інфлянтське воєводство|Інфлянтів]] тамтешня аристократія також отримали права і свободи коронної шляхти. В той час як тривала соціальна та релігійна напруга на Русі призвела до [[Повстання Хмельницького]], яку деякі польські дослідники з політичних міркувань трактують як «громадянську війну»<ref>[https://repozytorium.amu.edu.pl/bitstream/10593/17628/1/doktorat.pdf Działalność polityczno –&nbsp;— dyplomatyczna Bohdana Chmielnickiego]</ref><ref>[http://mwb.com.pl/studia/wp-content/uploads/2017/05/04_W_Kucharski_Rzeczypospolita_w_obliczu_wojny.pdf RZECZPOSPOLITA W OBLICZU WOJNY DOMOWEJ 1648-16491648—1649 R. ZABIEGI DYPLOMATYCZNE, PRZYGOTOWANIA WOJSKOWE]</ref>, бо починалася вона із шляхетської суперечки і права шляхтича на власну війну. Насправді ж повстання охопило всі верстви населення Русі і переросло у війну визвольну, протягом якої значна кількість руської шляхти приєдналась до козаків і зіграла ключову роль в формуванні [[Гетьманщина|Гетьманщини]]. В угодах з коронним урядом та царем шляхта зберегла та закріпила своє панівне становище. А споріднившись з козацькими старшинами нешляхетського походження та шляхтою, що пізніше переселились на землі [[Гетьманщина|Війська Запорозького]] з Речі Посполитої, Валлахії, Молдавії тощо, сформувала [[Шляхта Гетьманщини|козацьке шляхетство]]<ref>Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии : Превращение козацкой старшины в дворянство / [Соч.] Д. Миллера. -&nbsp;— Киев : тип. Ун-та св. Владимира Н.&nbsp;Т. &nbsp;Корчак-Новицкого, 1897. -&nbsp;— [2], 136 с.; 26.</ref>.
 
З [[Поділи Речі Посполитої|поділами Речі Посполитої]] та [[Ліквідація автономії Гетьманщини|ліквідацією Війська Запорозького]], шляхта почала втрачати свої юридичні привілеї та соціальний статус. Остаточно на землях колишньої Речі Посполитої шляхетські права були ліквідовані Декретом про знищення станів та статських чинів [[Польська конституція 1921 року|польською конституцією 1921 року]].
Рядок 42:
* '''Шляхта заможна''' ({{lang-pl|szlachta zamożna}})&nbsp;— володіла землею й селянами; були значними у соціально-політичній та господарській діяльності ({{lang-pl|Sobie Pan}}).
* '''Шляхта фольварочна''' ({{lang-pl|szlachta fołwarczna}}, провінційна&nbsp;— від «[[фольварок]]»); володіла одним або декількома фольварками та селянами у них;
* '''Шляхта [[шляхта чиншева|чиншева]]''' ({{lang-pl|szlachta czynszowa}}, провінційна&nbsp;— від [[чинш]]), не мала землі, орендувала землю на [[чинш]]евих умовах (оброк) і трудилася на ній. В останні два століття існування Речі Посполитої чиншева шляхта стала найбільш численною групою<ref>Сливка Л. &nbsp;В. &nbsp;Галицька дрібна шляхта в Австро-Угорщині (1772–1914 1772—1914&nbsp;рр.). –&nbsp;— Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. –&nbsp;— 220 с. +11 іл.</ref>;
* '''Шляхта часткова, шляхта «долева»''' ({{lang-pl|szlachta cząstkowa}}, провінційна&nbsp;— від «доля» або «частка»), володарі частин маєтків (маєтки подрібнювали на долі на продаж або для оренди), сумісно з сусідами використовували працю селян і матеріальні ресурси маєтку;
* '''Шляхта загродова''' ([[Застінкова шляхта|застінкова]], заґродова, ходачкова, околична; {{lang-pl|szlachta zaściankowa, szlachta okoliczna, szlachta zagrodowa}}, провінційна&nbsp;— від «[[застінок]]», провінційна&nbsp;— від «[[околиця]]»)&nbsp;— дрібнопомісна шляхта, володіли присадибними господарствами, не мали селян, самі трудилися на своїй землі<ref>''Любов Сливка.'' [http://mue.etnolog.org.ua/zmist/2009/301.pdf Польові дослідження етносоціального розвитку дрібної шляхти Галичини впродовж ХІХ –&nbsp;— на початку ХХ століття]</ref><ref>''Любов Сливка.'' [http://vuzlib.com/content/view/1842/52/ Джерела вивчення культури та побуту дрібної шляхти Галичини XIX -&nbsp;— початку XX &nbsp;ст.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190307112334/http://vuzlib.com/content/view/1842/52/ |date=7 березня 2019 }}</ref><ref>''Валах Н.'' Жанрово-стильові особливості комедії «Шляхта ходачкова» Григорія Цеглинського. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. 2011. Вип. 16. С. 47-59</ref>, утворювали цілі шляхетські поселення&nbsp;— так звані «застінки» ({{lang-pl|zaścianki}}) або «околиці» ({{lang-pl|okolice}}), відокремлюючи поселення від решти плебейського світу. Назва «околична шляхта» характерна для земель [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]<ref>[http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Shliakhta_zahrodova Комар В.&nbsp;Л. &nbsp;Шляхта загродова] [[Енциклопедія історії України]]: Т. 10. Т –&nbsp;— Я / Редкол.: В. &nbsp;А. &nbsp;Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. -&nbsp;— К.: В-во "«Наукова думка"», 2013. -&nbsp;— 784 с.: іл.</ref>. Шляхта ходачкова зазвичай не мала ні землі, ні підданих селян, і на прожиття заробляла службою у війську або при королівському чи магнатському дворі<ref>[https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/6584/1/ПРИВІЛЕЇ%20ПОЛЬСЬКИХ%20КОРОЛІВ%20ЯК%20ДЖЕРЕЛО%20ПРАВА%20У%20ГАЛИЧИНІ.pdf Привілеї польських королів як джерело права у Галичині у складі Польського королівства (1387-1569 1387—1569&nbsp;рр.)] Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2013</ref><ref>''Андрій Плахотін.'' [http://shron1.chtyvo.org.ua/Horobets_Viktor_Mykolaiovych/Rus_pislia_Rusi_Mizh_koronoiu_i_bulavoiu_Ukrainski_zemli_vid_korolivstva_Rusi_do_Viiska_Zaporozkoho.pdf Русь «після Русі». Між короною і булавою. Українські землі від королівства Русі до війська запорозького.] Видавництво «"Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля». 2016. ISBN 978-617-12-0873-5</ref>. [[Сергій Єфремов]] писав, що ходачкова шляхта: «...од…од звичайного селянства одріжняється тільки шляхетною пихою та бундючністю»<ref>''[[Сергій Єфремов]]''. [http://shron1.chtyvo.org.ua/Yefremov_Serhii/Istoriia_ukrainskoho_pysmenstva.pdf Історія українського письменства] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181123142247/http://shron1.chtyvo.org.ua/Yefremov_Serhii/Istoriia_ukrainskoho_pysmenstva.pdf |date=23 листопада 2018 }}. Київ: Femina, 1995.</ref>;
* '''Шляхта безземельна, «шляхетський плебс», «гербова голота»''' ({{lang-pl|szlachta bezrolna}}, {{lang-pl|holota}}, нижча шляхта, безземельна, не володіла селянами, наймалася працівниками як робітники, прислуга, йшли в [[жовнір]]и та [[козаки]]);
* '''Шляхта «вулична»''' ({{lang-pl|szlachta brukowa}})&nbsp;— малочисельна група, що вела жебраче життя в [[Місто|містах]] й [[Містечко|містечках]];
Рядок 131:
* ''О.&nbsp;В.&nbsp;Крупка''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Dvoryany_gospodarski Дворяни господарські] // {{ЕІУ|2|301}}
* [https://archive.org/stream/maliySlovnik#page/n449/mode/2up Шляхта, Шляхетство] // {{МСІУ}}
* Лазаревский А. Очерки старейших дворянских родов Черниговской губернии. 1868;
* Smoleński W. Szlachta w świetle własnych opinji. * «Pisma historyczne», т. 1. Кр. 1901;
* Леонтович Ф. Правоспособность литовско-русской шляхты // Журнал Министерства Народного Просвещения, ч. 3 — 7. П. 1908;
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Шляхта