Пропріоцепція: відмінності між версіями

Термін ''пропріоцепція'' (англ. ''proprioception'') був введений в 1906 році британським нейрофізіологом [[Чарлз Скотт Шеррінгтон|Чарльзом Скоттом Шеррінгтоном]] (1857-1952) для позначення сенсорної структури, яка генерує стимули <ref>{{Cite news|title=Reiz|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Reiz&oldid=226453987|work=Wikipedia|date=2022-09-25|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>всередині [[Тканина (біологія)|тканини]].

Пропріоцепція, (іноді її називають пропріорецепцією) на відміну від екстероцепції<ref>{{Cite news|title=Exterozeption|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Exterozeption&oldid=200090960|work=Wikipedia|date=2020-05-18|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>, не пов’язана зі сприйняттям зовнішнього світу. Пропріоцепція охоплює саме ті відчуття, які дозволяють живій [[Організм|істоті]] сприймати тіло відповідно до його положення, розташування і переміщення в просторі і часі, і є внутрішнім відчуттям. Вона відрізняється від вісцероцепції <ref>{{Cite news|title=Viszerozeption|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Viszerozeption&oldid=214085020|work=Wikipedia|date=2021-07-21|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>як тих відчуттів, які дозволяють сприймати внутрішні органи<ref>{{Cite news|title=Inneres Organ|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Inneres_Organ&oldid=213737144|work=Wikipedia|date=2021-07-10|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref> в тілі та їхнє функціонування. Пропріоцепція та вісцероцепція можуть узагальнюватися під терміном інтероцепція<ref>{{Cite news|title=Interozeption|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Interozeption&oldid=221970133|work=Wikipedia|date=2022-04-11|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>.

[[Сприйняття]] власного тіла за положенням, поставою, напруженістю та рухом відбувається через поєднання роботи різних органів чуття. Крім сигналів від сенсорних клітин шкіри ([[Соматосенсорна система|сомато-сенсорна система]]) і вестибулярного апарата ([[Відчуття рівноваги (еквілібріоцепція)|відчуття рівноваги]]), це переважно сигнали від рецепторних клітин<ref>{{Cite news|title=Rezeptorzelle|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Rezeptorzelle&oldid=220029709|work=Wikipedia|date=2022-02-09|accessdate=2022-11-08|language=de}}</ref> глибокої чутливості<ref>{{Cite news|title=Tiefensensibilität|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Tiefensensibilit%C3%A4t&oldid=214038034|work=Wikipedia|date=2021-07-19|accessdate=2022-11-08|language=de}}</ref>, які тому також називаються пропріоцепторами<ref>{{Cite news|title=Propriorezeptor|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Propriorezeptor&oldid=214043525|work=Wikipedia|date=2021-07-20|accessdate=2022-11-08|language=de}}</ref>. Це [[Механорецептор|механорецептори]], що реагують як чутливі кінцеві органи в м'язах, сухожиллях і суглобах на стан і зміну опорно-рухового апарату (наприклад, м'язові веретена<ref>{{Cite news|title=Muskelspindel|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Muskelspindel&oldid=215091901|work=Wikipedia|date=2021-08-27|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>, сухожильні органи Гольджі<ref>{{Cite news|title=Golgi-Sehnenorgan|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Golgi-Sehnenorgan&oldid=214025126|work=Wikipedia|date=2021-07-19|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>, тощо).

Основним полем сенсорної кори є задня центральна [[звивина]], яка отримує імпульси по волокнах [[Трійчастий нерв|трійчастого нерву]] та висхідних стовпів заднього спинного мозку<ref>{{Cite news|title=Lemniskales System|url=https://de.wikipedia.org/w/index.php?title=Lemniskales_System&oldid=218034364|work=Wikipedia|date=2021-12-09|accessdate=2022-11-10|language=de}}</ref>. Соматотопічне розташування близького сусідства задніх і передніх центральних [[Звивина|звивин]] певною мірою повторює план будови [[Спинний мозок|спинного мозку]] (висхідні стовпи заднього спинного мозку, змішані частково висхідні і низхідні передні стовпи спинного мозку). Через подразнення чутливих ділянок тіла відповідні рухові зони, включно з [[Таламус|ядрами таламуса]], перебувають в режимі готовності. Отже, тілу легше реагувати цілеспрямованими рухами.

У 2015 році Цзя Хань разом із колегами розрахували зв'язок між найвищими показниками і ступенем пропріоцепції (вимірюваної в тестах сприйняття кутових положень [[Суглоб|суглобів]]) для таких видів спорту, як художня гімнастика, плавання, танці, бадмінтон і футбол. Для цього вони порівняли 25 осіб, які не є спортсменами, з 25 успішними спортсменами на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Вони виявили, що 30% відмінностей у продуктивності можна пояснити різними рівнями пропріоцепції з найвищою статистичною вірогідністю (p < 0,001). Пропріоцепції в різних суглобах не корелювали і були незалежними змінними. Таким чином, не існує загальної пропріоцепції, а лише суглобова-специфічна. Оскільки не було виявлено кореляції з тренувальним віком і ступенем пропріоцепції, то різну якість пропріоцепції можна вважати критерієм обдарованості.