Еліс Бол: відмінності між версіями

У рамках післядипломної наукової кар'єри в Гавайському університеті Бол досліджувала хімічний склад і діючу речовину рослини ''Piper methysticum'' (перець п'янкий) для написання магістерської дисертації<ref name="Thesis">{{Cite web|last=University of Hawaii at Manoa|title=Ball, Alice Augusta|url=http://scholarspace.manoa.hawaii.edu/handle/10125/1837|publisher=Scholar Space|accessdate=15 травня 2013|archive-date=18 вересня 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090918033945/http://scholarspace.manoa.hawaii.edu/handle/10125/1837}}</ref>. Під час роботи над дисертацією доктор Гаррі Т. Холман з лікарні Каліха на Гаваях, попросив Бол допомогти йому розробити метод, щоб ізолювати активні хімічні сполуки в маслі чаулмугри (або шалмугрі)<ref name="Chem Matters"/>. Масло чаулмугри раніше використовувалося для лікування [[Проказа|прокази]] з суперечливими результатами. Більшість пацієнтів з проказою не наважувалися протягом тривалого часу вживати це масло, оскільки воно було гірким на смак і, як правило, спричиняло розлад шлунка<ref name=Jackson />. Бол розробила процес, що дозволив ізолювати етилові ефіри [[Жирні кислоти|жирних кислот]] в олії чаулмугри так, щоб вони могли вводитися за допомогою ін'єкції, але померла перш, ніж змогла опублікувати свої результати<ref name=Jackson />. Ще один хімік Гавайського університету, Артур Л. Дін, продовжив її роботу і почав виробляти у великій кількості ін'єкцій екстракту чаулмугри<ref name="Chem Matters"/>. У 1918 році гавайський лікар повідомив в часописі ''Journal of the American Medical Association,'' що загалом 78 пацієнтів були виписані у задовільному стані з лікарні Каліха здоров'я після лікування їх ін'єкціями<ref name="Chem Matters"/><ref name="Thesis"/>. Ізольований етиловий ефір залишався кращим засобом для лікування прокази до тих пір, поки в 1940-х роках були розроблені [[Сульфаніламідні препарати|сульфаніламідні]] препарати<ref name="Chem Matters"/>.

{{Reflist}}{{^|1em}}<br/>

[[Категорія:ФармакологиніЖінки-фармакологи]]