EA-18G Growler: відмінності між версіями

На початку [[1990-ті|1990-х]] [[Військово-морські сили США]] дійшли висновку, що розроблений на базі [[Палубна авіація|палубного]] [[штурмовик]]а [[Grumman A-6 Intruder]] у [[1960-ті|1960-х]] літак [[Радіоелектронна боротьба|радіоелектронної боротьби]] [[Морська авіація|морської авіації]] [[Grumman EA-6 Prowler|EA-6 Prowler]] морально і фізично застаріває, отже потребує докорінної модернізації. Спочатку планували прийняти на озброєння нову модифікацію «ПроулераПраулера»&nbsp;— ЕА-6В ICAP-III ({{lang-en|Improved Capabilities}}). Головним підрядником залишалася компанія&nbsp;— розробник «ПроулераПраулера» [[Northrop Grumman]]. ВМС вважали за необхідне почати оновлення парку літаків БРЕО авіаносного базування у [[2008]] році, втім у [[2001]] році [[Міністерство оборони США]], спираючись на досвід застосування авіації в ході [[Бомбардування Югославії силами НАТО|операції «Союзна сила»]], ініціювало вивчення альтернативних варіантів створення авіаційних комплексів [[Радіоелектронна боротьба|РЕБ]] для [[Повітряні сили США|ВПС]], [[Військово-морські сили США|ВМС]] і [[Корпус морської піхоти США|КМП]] США ({{lang-en|АЕА Analysis of Alternatives}}) на період 2010—2030 років, яке завершилося у грудні [[2001]]<ref name="airwar2">{{cite web

На початок 2000-х командування ВМС США розглядало наступника «ПроулераПраулера» не тільки як звичайний літак [[Радіоелектронна боротьба|РЕБ]], а як ключовий елемент перспективної системи [[Радіоелектронна розвідка|розвідки]] і радіоелектронної боротьби флоту і об'єднаних угруповань сил, що ведуть бойові дії на морських і приморських [[Театр воєнних дій|театрах]]&nbsp;— ''Airborne Electronic Attack aircraft (AEA aircraft)''. Було прийняте рішення розробляти новий літак на базі нового основного палубного винищувача [[Boeing F/A-18E/F Super Hornet|F/A-18 Super Hornet]]. Він мав бути максимально уніфікований із «Супер Хорнетом» (за заявою розробників&nbsp;— на 90&nbsp;%), що полегшить процес навчання особового складу і дозволить скоротити витрати на навчання льотного та технічного персоналу і на технічне обслуговування нових літаків. Радіоелектронні засоби мали розміщуватись в у відсіках літака, де у прототипу розташовувалось ударне озброєння та на [[Вузол підвіски зброї|вузлах підвіски озброєння]]. [[15 листопада]] [[2001]] року компанія [[Boeing]] провела перший політ «демонстратора концепції» [[Boeing F/A-18E/F Super Hornet|F/A-18F]] (EA-18 Airborne Electronic Attack) з трьома підвісними контейнерами апаратури РЕБ {{не перекладено|AN/ALQ-99|||AN/ALQ-99}} і двома паливними баками. На демонстраторі вивчалося, як підвісні контейнери і баки вплинуть на льотні дані літака, його стійкість і керованість, наскільки зростуть шумність і рівень вібрацій; перевірялася здатність літака з підвішеними контейнерами РЕБ виконувати [[зліт]] і [[Посадка літального об'єкта|посадку]] з [[Авіаносець|авіаносця]]<ref>{{cite web

}} {{ref-en}}</ref>. Остаточний вибір був зроблений наприкінці [[2003]] року: [[29 грудня]] ВМС уклали контракт з фірмою [[Boeing]], розрахований на п'ять років і який передбачав повномасштабну розробку літака РЕБ EA-18G. Субпідрядником виступала компанія&nbsp;— розробник [[Grumman EA-6 Prowler|ЕА-6В]] [[Northrop Grumman]]&nbsp;— її фахівцями розроблялося основне [[Радіоелектронна апаратура|радіоелектронне обладнання]]&nbsp;— підвісні контейнери новітнього комплексу РЕБ, створеного в рамках програми модернізації літаків EA-6B «ПроулерПраулер» ICAP III<ref name=EA-18G_IOC/>. Військово-морські сили планували отримати 88 EA-18G<ref name="airwar2"/>.

У жовтні 2003 Військово-морські сили офіційно направили [[Повітряні сили США|ВПС]] пропозицію присвоїти літаку EA-18G найменування «Ґровлер» ({{lang-en|growler — буркотун}}), утворене поєднанням найменування літака-попередника [[Grumman EA-6 Prowler|«ПроулерПраулер»]] і позначення модифікації [[Boeing F/A-18E/F Super Hornet|«Супер Хорнета»]]&nbsp;— «G». До того ж назва «Ґровлер» має давні традиції у флоті США&nbsp;— так називалися два [[Шлюп (вітрильний бойовий корабель)|шлюпи]] епохи [[Англо-американська війна (1812—1815)|англо-американської війни]] і [[підводний човен]] періоду [[Друга світова війна|Другої світової війни]] ({{не перекладено|USS Growler (SS-215)|SS-215||USS Growler (SS-215)}}), а також його наступник&nbsp;— ракетний підводний човен часів [[Холодна війна|«холодної війни»]] ({{не перекладено|USS Growler (SSG-577)|SSG-577||USS Growler (SSG-577)}}). Найменування ''Boeing EA-18G Growler'' літак отримав [[12 жовтня]] [[2005]], коли воно вже стало загальноприйнятим<ref name="airwar2"/>.

EA-18G обладнані системами [[Interference Cancellation System|INCANS]], які забезпечують стійкий [[Ультракороткі хвилі|ультракороткохвильовий]] зв'язок екіпажу літака при включеній апаратурі постановки радіоперешкод&nbsp;— екіпажі «ПроулерівПраулерів» не мали можливості підтримувати радіозв'язок, коли бортова апаратури постановки перешкод працює на випромінювання<ref>{{ cite web |url= http://www.boeing.com/news/releases/2005/q4/nr_051108m.html |title= Boeing EA-18G Program Completes INCANS Verification Testing, Demonstration |archiveurl= https://web.archive.org/web/20051125222021/http://www.boeing.com/news/releases/2005/q4/nr_051108m.html |archivedate= 25 November 2005 |website= Boeing |date= 8 листопада 2005 |accessdate = 13 листопада 2018 }} {{ref-en}}</ref>. Крім того «Ґровлери» обладнані станціями системи [[Супутниковий зв'язок|супутникового зв'язку]] MATT (''Multi-mission Advanced Tactical Terminal''). Станція LR-700 і приймач системи супутникового зв'язку розташовуються разом з апаратурою AN/APG-79 в носовому обтічнику<ref name="airwar2"/>.