Кульчиці: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
RomanVR (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
RomanVR (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 54:
Наступна згадка датується [[1377]] роком.<ref name=":0" />
{| class="wikitable"
|+Відомі власники Кульчиць
В [[1498]]–[[1500]], [[1505]], [[1594]], [[1624]] рр. село зазнавало нападів турків і татар.<ref>{{Cite web|title=Кульчиці (величне гніздів'я гетьманів) — Богдан Сушинський, повний текст твору|url=https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=19280|website=www.ukrlib.com.ua|accessdate=2023-05-24}}</ref>▼
!Дата
!Ім'я
|-
|[[1420]] р.
|Грицько Кульчицький–Сметанка (королівський [[ловчий]]),
його брат Андрій і Петро.<ref name=":3">{{Cite book
|title=РУСЬКА ШЛЯХТА ПЕРЕМИШЛЬСЬКОЇ ЗЕМЛІ (XIV – XVIII СТ.). ІСТОРИКО-ГЕНЕАЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
|last=Смуток
|first=Ігор
|year=2018
|publisher=ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА імені М. С. ГРУШЕВСЬКОГО НАН УКРАЇНИ
|location=Київ
|pages=126-127, 232, 244
}}</ref>
|-
|[[XV століття|XV ст.]]
|Михайло, Проць, Захарій, Грицько, Федір Кульчицькі–Сметанки<ref name=":3" />
|-
|[[1639]] р.
|Васько Пузич
|-
|[[XVI століття|XVI ст.]]
|Івашко і Тарас Кульчицькі–Івашковичі<ref name=":3" />
|}
▲В [[1498]]–[[1500]], [[1505]], [[1594]], [[1620]]–[[1621]], [[1624]] рр. село зазнавало нападів турків і татар.<ref name=":3" /><ref name=":4">{{Cite web|title=Кульчиці (величне гніздів'я гетьманів) — Богдан Сушинський, повний текст твору|url=https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=19280|website=www.ukrlib.com.ua|accessdate=2023-05-24}}</ref>
Село було батьківщиною й осередком українського шляхетського роду [[Кульчицький|Кульчицьких]] [[герб]]у [[Сас (герб)|Сас]]. І належало до родових маєтностей роду Попелей-Конашевич.
Кульчицька шляхта була українською і за мовою, і за віросповіданням (більшість – греко–католики), і за національною самосвідомістю.
У складеній доктором Миколою Ценком «Хронологічній таблиці історії села Кульчиць, на підставі архівних документів та спогадів старожилів», датою відвідин гетьманом [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Петром Сагайдачним]] рідного села визнано [[1621]] рік. Саме під цим роком літописно уточнюється: «''Перебування [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Петра Конашевича–Сагайдачного]] в складі козацького посольства у [[Варшава|Варшаві]]; повернення в рідне село після довготривалого перебування на [[Запорозька Січ|Запорізькій Січі]]; проведення фортифікаційних робіт біля церкви Св. Флора і Лавра (насипання валів), для захисту від турецьких нападів на село; висадження лип на валах»''.<ref name=":4" />
У [[1665]] р. більше сотні власників с. Кульчиці протестували проти панцирної хоругви Замойського, у кожного з них небажані гості забрали кілька півмірків вівса та півмацків гороху, віз або й два сіна, кілька сирів, трохи масла, гарнець або й більше горілки і пива, по кілька курей, а в декого ще й кілька індиків, гусей та одного-двох підсвинків або вепра; хтось відкупився грошима. У грошовому еквіваленті вибрані з кульчицької шляхти побори склали більше 1000 зл.<ref name=":3" />
В шляхетській частині села читальня «Просвіти» відкрилася у [[1892]] році, набагато раніше, ніж у Кульчицях–Рустикальних, де вона постала тільки [[1907]]–му. Активним діячем у цьому селі був парох Дмитро Гординський–Антонович, який уже наступного року головував одночасно в обидвох читальнях «Просвіти» шляхти і селян.<ref name=":1" />
В [[1912]] році о. Дмитро Гординський–Антонович і студенти Львівського університету Ілля і Остап Кульчицькі–Дашинич організували в селі свято пам’яті гетьмана [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Петра Сагайдачного]] до 290–ї річниці від дня його смерті. Участь взяли мешканці та делегати запрошеної шляхти з дальших і далеких околиць. На місці, де стояла хата гетьмана [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Сагайдачного]], поставлено пам’ятковий хрест. Значний внесок в свято вклала читальня «Просвіти».<ref>{{Cite book
|title=УКРАЇНСЬКА ШЛЯХТА ГАЛИЧИНИ в XV–XX ст.: етносоціальний розвиток,
суспільний статус, національна свідомість
|year=2018
|editor-last=Фелонюк
|editor-first=Андрій
|publisher=«ПАІС»
|location=Львів
|pages=91
|isbn=978-617-7065-91-2
}}</ref>
У минулому село було поділене на дві частини (нині цей поділ зберігає залізничне полотно [[Самбір|Самбір–]][[Стрий]]): східну, Кульчиці Шляхотські (шляхетська), та західну — Кульчиці Рустикальні (тобто сільська). Нерівність між [[Шляхта|шляхтою]] і «селянами» була найбільш помітною у [[XIX століття|ХІХ ст.]] і аж до 1950–х років. Різниця між ними була така, що представники кожного зі соціальних станів нарізно стояли в церкві. Тривалий час навіть працювали дві сільські ради — Кульчиці Рустикальні та Кульчиці Шляхетські, потім їх об'єднали в одну<ref>{{Cite web |url=http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/sm/kulchytsi |title=karpaty.info |accessdate=21 травня 2013 |archive-date=24 січня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130124114111/http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/sm/kulchytsi/ }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://archive.wz.lviv.ua/articles/print/51253 |title=96-річна Марія Цмайло — «офіційна» кульчицька шляхтянка // Високий Замок, 19.10.2006 |accessdate=21.05.2013 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141229203616/http://archive.wz.lviv.ua/articles/print/51253 |archivedate=29.12.2014 |deadurl=yes }}</ref>.
Рядок 573 ⟶ 616:
=== Церква Святих Флора і Лавра [[Православна церква України|ПЦУ]] ([[1904]]) ===
Пра–церква була збудована ще в [[XIII століття|ХІІІ ст.]] за правлінння князя [[Данило Галицький|Данила Галицького]]. Побудову святині завершили в ті дні, коли [[Данило Галицький|Данило Романович]] розгромив угорських бояр і, повертаючись додому, зі своєю дружиною відпочивав в Кульчицях. На честь перемоги церкву назвали іменами святих [[Флор і Лавр|Флора і Лавра]] (таку назву давали лише на честь великої перемоги). Крім релігійної храм виконував також і оборонну функцію, тому був обведений високими валами (збереглися дотепер). Найдавніші згадки про місцеву святиню датуються [[1510]] роком. Стару, яка походила з [[XVII століття|XVII ст.]], відновлювали у [[1752]] р.
Існує легенда, що гетьман [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Сагайдачний]] у дарунок церкві привіз із [[Запорізька Січ|Січі]] носільно-обходовий образ св. Покрови, де зображено Богородицю Діву, яка своїм омофором покриває козаків. Козаки стоять у червоних чоботях, з непокритими чубатими головами, а з їхніх вуст до Пречистої линуть слова молитви ''«Богородице Діво»''. Маляреві нової церкви не сподобався стиль цього образу і, переконавши людей, що він «хлопський та грішний», він залив його гіпсом і намалював образ у шляхетсько–католицькому стилі. Інший маляр, який побачив у потрісканих місцях попереднє зображення, частину образу відчистив. І вже за сучасності ого було передано музеєві Бойківщини.<ref>{{Cite web|title=Кульчиці (величне гніздів'я гетьманів) — Богдан Сушинський, повний текст твору|url=https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=19280|website=www.ukrlib.com.ua|accessdate=2023-05-25}}</ref>
В [[1708]] році під час відправи святої літургії загинув від рук польських гусарів православний священник о. Кульчицький–Ручка. За відмову прийняти католицизм йому шаблею відрубали голову. Церкву закрили на 28 років. Вона простояла до [[1905]] р.
У [[1904]] р. поряд старої розпочали будівництво існуючої, теж дерев'яної церкви, старанням о. Дмитра
На церкві зберігається хрест зі старого храму. Науковці стверджують, що йому понад 800 років. Іконостас церкви у [[1932]] році реставрований художником Ільком Дециком.<ref name=":1" /><ref name=":2" />
Рядок 610 ⟶ 655:
|-
|
|о. Дмитро
|}
| |||