Шведська мова: відмінності між версіями

Дуже істотна зміна в шведській мові відбулася в [[1960-ті|1960-х]], так звана {{langi|sv|du-reformen}} {{abbr|досл.|дослівно|}} {{lang-uk|(«ти-реформа»)}}. Раніше допустимою манерою звертання до осіб того самого або вищого [[соціальний статус|соціального статусу]] було звернення за [[звання]]м та [[прізвище]]м. Використання {{langi|sv|herr}} («пан»), {{langi|sv|fru}} («пані») або {{langi|sv|fröken}} («незаміжня панночка») вважалося прийнятним лише в першій розмові з незнайомцями невідомої професії, академічного ступеня або військового звання. Той факт, що до слухача бажано було звертатися в третій особі, ще більше заплутував усне спілкування між членами суспільства. На початку [[XX століття]] була зроблена спроба (але вона не мала успіху) замінити використання титулів та звань займенником {{langi|sv|Ni}} (стандартний займенник другої особи в множині) — аналогічно ситуації у [[французька мова|французькій]] та [[російська мова|російській]] мовах. У підсумку {{langi|sv|Ni}} стали використовувати як менш зухвалу форму {{langi|sv|du}}, що використовувалась для звертання до людей нижчого соціального статусу. З лібералізацією та радикалізацією шведського суспільства в [[1950-ті]] та [[1960-ті|60-ті]] роки раніше значні відмінності між [[соціальний клас|соціальними класами]] стали менш важливими, і {{langi|sv|du}} стало стандартним звертанням навіть у формальному та офіційному контекстах.