Вікіпедія

Вірменія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
SimondR (обговорення | внесок)
7428 редагувань
Немає опису редагування
SimondR (обговорення | внесок)
7428 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 144:
{{oq|en|That the Armenians had already established a kingdom by the time of the Median conquest seems fairly certain; the Armenian historical tradition (ⅯⅩ Ⅰ.21) tells us that Parouyr Skayordi ('Son of the Scyth'?) was the first crowned king of Armenia and that he received his crown from Median king. Still later, Xenophon (Kyropaideia, Ⅲ.ⅰ.3,4) mentions an unnamed king of Armenia and his sons Sabaris and Tigranes, both of whose names appear in the king list of MX (I.19, 22) as Savars and Tigran. If such a monarchy did exist, however, it must have been suppressed after Persians took control of the Median Empire, for there is no trace of an Armenian kingdom under Achaemenid rule.}}</blockquote></ref> Одночасно, визнано, що зачатки вірменської державності передують Ⅵ століттю до н.&nbsp;е.<ref name="Дьяконов,241-242">{{ref-ru}} {{книга |автор=[[Дьяконов Ігор Михайлович|И. М. Дьяконов]]. |заголовок=Предыстория армянского народа. История Армянского нагорья с 1500 по 500 г. до н. э. Хурриты, лувийцы, протоармяне |посилання=http://annales.info/other/djakonov/03.htm |видавництво=Издательство АН Армянской ССР |рік=1968 |сторінки=241—242 |archivedate=2018-10-12 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20181012200848/http://annales.info/other/djakonov/03.htm#_ednref132 }}</ref>
 
==== ЄрвандідськеЄрвандідська царствоВірменія ====
{{Основна стаття|Єрвандідське царство}}
Приблизно [[570 до н. е.|570 року до н. е.]] в історичних літописах відзначено появу [[Єрвандідське царство|царства Єрвандідів]] в політичному ландшафті [[Близький Схід|Близького Сходу]]. Державні кордони нового царства збігалися з кордонами Урарту й етнічними границями тогочасного вірменського народу. Про це свідчать праці давньогрецького історика [[Геродот]]а, давньосирійського мандрівника {{iw|Мар-Абас Катіна|Мар-Абаса Катіна|hy|Մար Աբաս Կատինա}} та інших.
 
Вірменське нагір'я деякий час перебувало під гегемонією [[Мідія (держава)|Мідії]]. Близько 550 року до н.&nbsp;е. [[Тигран I Єрвандід|Тигран Ⅰ]], син [[Єрванд I Сакавакяц|Єрванда Ⅰ Сакавакяца]] (бл. 560–535&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.), взяв участь в успішному повстанні [[Кир Великий|Кира Ⅱ Великого]] проти мідійського царя [[Іштувегу|Іштумеґу]], перейшовши під заступництво новоутворенної [[Держава Ахеменідів|Ахеменідської держави]]. У складі останньої Вірменія перебувала до другої половини Ⅳ століття до н.&nbsp;е., поділена на дві [[Сатрапія|сатрапії]]&nbsp;— ⅩⅢ (західна частина, зі столицею в [[Малатья|Мелітені]]) та ⅩⅧ (північно-східна частина).<ref name="ИВ">{{ref-ru}} {{Книга:История Востока|1}} Раздел «[http://gumilevica.kulichki.net/HE1/he129.htm#he129para1 Закавказье и сопредельные страны в период эллинизма] {{Wayback|url=http://gumilevica.kulichki.net/HE1/he129.htm#he129para1 |date=20150712015334 }}»</ref> Рід [[Єрвандіди|Хайказян-Єрвандуні]] безперервно правив до кінця [[3 століття до н. е.|Ⅲ століття до н.&nbsp;е.]]
 
{{Фоторяд|ш1=263|Yervanduni Armenia, IV-II BC.gif|ш2=242|Herodotus, Armenia.jpg|текст=1. Вірменські царства [[Єрвандіди|єрвандідів]] ([[Айраратське царство|Айрарат]], [[Софенське царство|Софена]] і [[Коммагена]]) та [[Мала Вірменія]] в Ⅳ–Ⅱ століттях до н.&nbsp;е.<br/>2. Вірменія на карті [[Геродот]]а, 450 рік до н.&nbsp;е.<br/>3. Вірменія на найдавнішій римській мапі Помпонії Мела, Ⅰ століття до н.&nbsp;е. Книга Ⅰ, 13: ''«Внутрішні землі [Азії] населяє багато різних племен: […] за Каспійською затокою&nbsp;— комарі, масагети […] а там, де країна підходить до наших морів,&nbsp;— матяни, тібарани і вже знайоміші нам імена: меди, арменії, комагени, …»''|align=right|Karte Pomponius Mela.jpg}}
Внаслідок перського походу [[Олександр Македонський|Олександра Македонського]], держава Ахеменідів впала і Вірменія набула незалежності. У 331–200 роках до н.&nbsp;е.<ref name="Cambridge">The Cambridge History of Iran Volume 3. Chapter 12: Iran, Armenia and Georgia. Страницы 506—507, 512: {{oq|en|The transition from tribal-patriarchal organization to independent monarchies in both Armenia and Georgia is traditionally linked with the campaigns of Alexander the Great, and the eventual replacement of the Achaemenian empire by the much weaker Seleucid state. <br>In Armenia, the initiative in building up a unified state was taken by the dynasty of the Orontids <br>... <br>At this time, in Greater Armenia, the power of the main Orontid dynasty was drawing to a close. The last ruler of this line was Orontes IV (212-200 B.C.). Both he and his brother Mithras, High Priest of the Temple of the Sun and Moon at the city of Armavir, are mentioned in Greek inscriptions discovered there in 1927. One inscription contains an address of High Priest Mithras to his brother King Orontes; another evidently alludes to the king's tragic death. This event was the result of the uprising headed by a local dynast called Artaxias, and evidently instigated from Syria by King Antiochus III. Following this coup, Antiochus appointed Artaxias to be the strategos of Greater Armenia in place of the dead Orontes.}}</ref><ref name="HovannisianR">[[Річард Ованнісян]], «The Armenian People From Ancient to Modern Times» Volume I. Сторінка 36, генеалогія династії Єрвандідів від James R. Russell.</ref><ref name="Ервнд" /> існувала єрвандідська вірменська держава, або Айраратське царство, зі столицею в [[Армавір (місто, Вірменія)|Армавірі]] (неподалік сучасного Єревану). Тодішній [[сатрап]] [[Єрванд II|Єрванд Ⅱ]] оголосив себе царем незалежної Вірменії, поставши проти [[Селевкіди|селевкідсько]]-[[Македоняни|македонянських]] загарбників, але формально царство набуло незалежності вже після смерті Олександра 321 року до н.&nbsp;е.▼
 
▲Внаслідок перського походу [[Олександр Македонський|Олександра Македонського]], держава Ахеменідів впала і Вірменія набула незалежності. У 331–200 роках до н.&nbsp;е.<ref name="Cambridge">The Cambridge History of Iran Volume 3. Chapter 12: Iran, Armenia and Georgia. Страницы 506—507, 512: {{oq|en|The transition from tribal-patriarchal organization to independent monarchies in both Armenia and Georgia is traditionally linked with the campaigns of Alexander the Great, and the eventual replacement of the Achaemenian empire by the much weaker Seleucid state. <br>In Armenia, the initiative in building up a unified state was taken by the dynasty of the Orontids <br>...… <br>At this time, in Greater Armenia, the power of the main Orontid dynasty was drawing to a close. The last ruler of this line was Orontes IV (212-200 B.C.). Both he and his brother Mithras, High Priest of the Temple of the Sun and Moon at the city of Armavir, are mentioned in Greek inscriptions discovered there in 1927. One inscription contains an address of High Priest Mithras to his brother King Orontes; another evidently alludes to the king's tragic death. This event was the result of the uprising headed by a local dynast called Artaxias, and evidently instigated from Syria by King Antiochus III. Following this coup, Antiochus appointed Artaxias to be the strategos of Greater Armenia in place of the dead Orontes.}}</ref><ref name="HovannisianR">[[Річард Ованнісян]], «The Armenian People From Ancient to Modern Times» Volume I. Сторінка 36, генеалогія династії Єрвандідів від James R. Russell.</ref><ref name="Ервнд" /> існувала єрвандідська вірменська держава, аботак зване [[Айраратське царство]], зі столицею в [[Армавір (місто, Вірменія)|Армавірі]] (неподалік сучасного Єревану). Тодішній [[сатрап]] [[Єрванд II|Єрванд Ⅱ]] оголосив себе царем незалежної Вірменії, поставши проти [[Селевкіди|селевкідсько]]-[[Македоняни|македонянських]] загарбників, але формально царство набуло незалежності вже після смерті Олександра 321 року до н.&nbsp;е.
Після розпаду імперії [[Олександр Македонський|Олександра Македонського]] виникли вірменські царства: [[Айраратське царство]] і [[Софена]], потім завойовані [[Селевкіди|Селевкідами]]; після розгрому останніх [[Римляни|римлянами]] на початку [[2 століття до н. е.|II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] виникло три вірменських царства: [[Велика Вірменія]], [[Мала Вірменія]] і Софена. При [[Тигран II|Тиграні II]] Велика Вірменія перетворилася у величезну імперію, що простяглася від [[Палестина|Палестини]] до [[Каспійське море|Каспійського моря]];<ref name="Iranika_Armenia"/><ref name="ВИ">Академия Наук СССР. Всемирная История. т.2. М., 1956, стр. 421</ref> проте Тигран був розбитий римлянами і позбувся всіх завоювань, крім власне Великої Вірменії ([[Вірменське нагір'я]] між Євфратом, Курою і Урмією) і Софени, територією приблизно 220 000 км². Згодом Велика Вірменія перетворилася на [[Буферна держава|буферну державу]] між [[Парфія|Парфією]] і [[Римська імперія|Римом]].<ref name="ЭСБЭ"/> У [[387]]&nbsp;р. Велика Вірменія піддалася розділу: основна частина відійшла до Персії, менша&nbsp;— до Риму, потім Велика Вірменія була завойована [[Араби|арабами]].▼
 
У Ⅲ столітті до н. е. з Вірменського царства, де продовжували правити Єрвандіди, відокремлюються [[Сатрапія|сатрапії]] [[Софена|Цопк]] і [[Коммагена (царство)|Коммагена]]. Вони карбують власні монети, будують міста і фортеці. Вірменія втрачала єдність, що стало загрозою для її незалежності. Більшість регіонів перебували під політичним і військовим впливом сусідніх держав.
 
[[Єрванд IV|Єрванд Ⅳ Останній]] (бл. 220–201 рр. до н. е.) заснував нову столицю [[Єрвандашат]] біля злиття річок [[Ахурян (річка)|Ахурян]] й [[Аракс]]. На південному заході постали {{iw|Єрвандакерт||hy|Երվանդակերտ}} і Єрвандаван, тоді як на північному сході {{iw|Баґаран (стародавнє місто)|Баґаран|en|Bagaran (ancient city)}}. [[200 до н. е.|200 року до н. е.]] за підтримки сил селевкідів і вірний їм вірменський полководець [[Арташес I|Арташес]] скинув Єрванда Ⅳ і захопив владу у Вірменії.
 
==== Арташесідська Вірменія ====
{{Основна стаття|Арташесідське царство|Велика Вірменія}}
По смерті Олександра Македонського його імперію пошматували власні полководці й один з них, [[Селевк I Нікатор|Селевк Ⅰ Нікатор]], у Ⅲ столітті до н.&nbsp;е. заснував власне царство, до якого підпала вірменська держава. 190 року до н.&nbsp;е. військо селевкідського царя [[Антіох III Великий|Антіоха Ⅲ Великого]] зазнало поразки від римлян у [[Битва при Магнезії|битві при Магнезії]], внаслідок чого Антіох був змушений відмовитися від усіх [[Мала Азія|малоазійських]] володінь Селевкідів на північ від [[Таврські гори|Тавра]]. Скориставшись нагодою, сатрапи [[Арташес I|Арташес]] і [[Зарех]] оголосили себе незалежними царями [[Велика Вірменія|Великої Вірменії]] і [[Софенське царство|Софени]] (Цопку) відповідно.<ref name="Всемирная история, т. 2"/> Вже за Арташеса Ⅰ, як відомо зі свідчень [[Страбон]]а, все населення Вірменії говорило однією мовою&nbsp;— [[Вірменська мова|вірменською]], хоча мовою уряду і двору, з великою домішкою [[Перська мова|персизмів]], аж до першої половини Ⅱ століття до н.&nbsp;е. залишалася [[Арамейська мова#Імперська арамейська|імперська арамейська]].<ref name="iranica,ii"/>
 
Арташес Ⅰ (189–160&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) провів безліч реформ, що сприяли розвитку економіки держави. Завдяки військовим реформам він підкорив собі усе Вірменське нагір'я і низку сусідніх окраїн. За свідченням Страбона, Арташес Ⅰ здавався настільки сильним государем, що нібито сам [[Ганнібал]] після поразки при Замі прийшов до його двору, сподіваючись за допомогою вірменського царя відновити боротьбу з [[Римська республіка|римлянами]].<ref name="брюсов">{{ref-ru}} [[Брюсов Валерій Якович|Валерий Брюсов]]. [http://armenianhouse.org/bryusov/armenia/ch-1-2.html «Летопись исторических судеб армянского народа»] {{Wayback|url=http://armenianhouse.org/bryusov/armenia/ch-1-2.html |date=20131217180954 }}</ref> У місцевості, відомій як [[Хор Вірап]] в Араратській улоговині, на перетині торгових шляхів, цар засновав своє перше місто [[Арташат]], куди переніс столицю з [[Армавір (місто, Вірменія)|Армавір]]у. Згідно з переказами, будівництвом міста керував вже згаданий картагенський полководець Ганнібал, шукавший там прихисток. Місто у зв'язку з цим прозвали «вірменським [[Карфаген|Картагеном]]».
 
Приблизно [[163 до н. е.|163 року до н.&nbsp;е.]] свою незалежність проголосила і [[Коммагена (царство)|Коммагена]].<ref name="Коммагена">[[Encyclopædia Iranica]]. Стаття: [http://www.iranicaonline.org/articles/commagene-a-portion-of-southwestern-asia-minor-modern-turkey- Commagene] {{Wayback|url=http://www.iranicaonline.org/articles/commagene-a-portion-of-southwestern-asia-minor-modern-turkey- |date=20141216150058 }}</ref> [[Мала Вірменія]] як незалежна держава проіснувала до [[115 до н. е.|115 до н.&nbsp;е.]], після чого була захоплена спочатку [[Понтійське царство|понтійцями]], потім римлянами.
 
▲Після розпаду імперії [[Олександр Македонський|Олександра Македонського]] виникли вірменські царства: [[Айраратське царство]] і [[Софена]], потім завойовані [[Селевкіди|Селевкідами]]; після розгрому останніх [[Римляни|римлянами]] на початку [[2 століття до н. е.|II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.]] виникло три вірменських царства: [[Велика Вірменія]], [[Мала Вірменія]] і Софена. При [[Тигран II|Тиграні II]] Велика Вірменія перетворилася у величезну імперію, що простяглася від [[Палестина|Палестини]] до [[Каспійське море|Каспійського моря]];<ref name="Iranika_Armenia"/><ref name="ВИ">Академия Наук СССР. Всемирная История. т.2. М., 1956, стр. 421</ref> проте Тигран був розбитий римлянами і позбувся всіх завоювань, крім власне Великої Вірменії ([[Вірменське нагір'я]] між Євфратом, Курою і Урмією) і Софени, територією приблизно 220 000 км². Згодом Велика Вірменія перетворилася на [[Буферна держава|буферну державу]] між [[Парфія|Парфією]] і [[Римська імперія|Римом]].<ref name="ЭСБЭ"/> У [[387]]&nbsp;р. Велика Вірменія піддалася розділу: основна частина відійшла до Персії, менша&nbsp;— до Риму, потім Велика Вірменія була завойована [[Араби|арабами]].
 
<gallery>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірменія