Конфігураційний файл: відмінності між версіями

Сама [[MS-DOS]] переважно покладалася лише на один файл конфігурації, <code>[[CONFIG.SYS]]</code>. Це був простий текстовий файл із парами ключ-значення (наприклад, <code>DEVICEHIGH=C:\DOS\ANSI.SYS</code>) аж до MS-DOS 6, в якій з'явилися файли формату [[.ini|INI]]. БувТакож такожбув стандартний текстовий [[пакетний файл]] під назвою <code>[[AUTOEXEC.BAT]]</code>, який під час [[Завантаження операційної системи|завантаження]] запускав низку команд. Обидва файли зберігалися аж до [[Windows 98#Windows 98 SE|Windows 98SE]], яка все ще працювала поверх MS-DOS.

Приклад CONFIG.SYS для MS-DOS 5:
<syntaxhighlight lang="ini">

</syntaxhighlight>Програми DOS використовували широкий спектр власних конфігураційних файлів, більшість із яких буди двійкові, [[Пропрієтарне програмне забезпечення|пропрієтарні]] та незадокументовані, оскільки не було загальних домовленостей чи форматів.