Коронна колонія Мальта: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація
Немає опису редагування
Рядок 37:
== Заснування і перші роки (1813—1824) ==
[[Файл:Malta_-_Valletta_-_Triq_ir-Repubblika_-_Misrah_San_Gorg_-_Attorney_General_01_ies.jpg|міні|ліворуч|Британський герб на будинку Головної гвардії у Валлетті. У будинку нині знаходиться офіс генерального прокурора]]
З 1530 по 1798 рік Мальтою керував [[Госпітальєри|орден Святого Іоанна]]. Орден був вигнаний під час Війни другої коаліції, а Мальта була окупована [[Наполеон]]ом. Мальтійці збунтувалися після кількох місяців французького правління і попросили Британію про допомогу. Зрештою французи капітулювали в [[1800|1800 році]], і Мальта добровільно стала британським протекторатом. Велика Британія повинна була евакуювати свої війська у відповідностізгідно з умовами [[Ам'єнський мир|Ам'єнського договору 1802 року]], але не виконала це зобов'язання, що стало одним з декількох взаємних випадків недотримання договору іта у кінцевому підсумку призвело до відновлення війни між Великою Британією та Францією рік по тому.
 
Мальта стала королівською колонією [[23 липня]] [[1813|1813 року]], коли сер Томас Мейтланд був призначений губернатором Мальти. Статус Мальти як королівської колонії був підтверджений [[Паризька мирна угода (1814)|Паризьким договором 1814 року]], який був знову підтверджений [[Віденський конгрес|Віденським конгресом 1815 року]].
 
У березні [[1813|1813 року]] на Мальті спалахнула [[чума]], коли британський торговий корабель, зараженийна хворобоюякому були хворі, прибув з [[Александрія|Александрії]]. Хвороба почала поширюватися в Валлетті, і з прибуттям губернатора Мейтланда були введені більш жорсткі карантинні заходи. Чума поширилася на [[Гоцо]] до січня [[1814|1814 року]], але до березня того ж року зійшла нанівець. Загалом померло 4 486 осіб, що склало 4&nbsp;% від загальної чисельності населення<ref name="stbenedictg">{{Cite web|url=http://www.stbenedictcollege.org/stlucija/files/Sandro%20Sciberras/Form%203%20Option%20Maltese%20History/Unit%20G_%20Early%20British%20Rule%20in%20Malta%20to%201824%20+%20WS%2012p.pdf|title=Maltese History – G. The First Years of British Rule 1800 – 1824|last=Sciberras|first=Sandro|website=St Benedict College|accessdate=10 вересня 2014|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140416182912/http://www.stbenedictcollege.org/stlucija/files/Sandro%20Sciberras/Form%203%20Option%20Maltese%20History/Unit%20G_%20Early%20British%20Rule%20in%20Malta%20to%201824%20+%20WS%2012p.pdf|archivedate=16 квітня 2014|deadurl=yes}}</ref>.
 
Після епідемії Мейтланд провів ряд реформ. Він бувправив авторитарнийавторитарно і— наприклад, відмовився сформувати консультативну раду, що складалась з представників населення Мальти, за що неофіційно був прозваний «Королем Томом». Він сформував поліцейські сили Мальти в [[1814|1814 році]], вта тойразом часз яктим при ньому було розпущено місцевий італомовний університетУніверситет бувзерна{{Уточнити переклад|Це буквальний переклад терміну}} ({{Lang-it|Università dei розпущенийGrani}}) у [[1819|1819 році]]. Були проведені різні реформи у сфері оподаткування та суду. Мейтланд залишався губернатором до своєї смерті [[17 січня]] [[1824|1824 року]]<ref>{{Cite web|url=http://www.centralbankmalta.org/site/currency1e.html|title=British Era, 1800–1964|website=The Coinage of Malta|publisher=Central Bank of Malta|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110813072131/http://www.centralbankmalta.org/site/currency1e.html|archivedate=13 August 2011|deadurl=yes|accessdate=10 вересня 2014}}</ref>.
 
== 1824—1914 роки ==
[[Файл:Man_of_War_ship_outside_Malta_(3948071717).jpg|міні|Британський військовий корабель у [[Велика гавань|Великій Гаванігавані]] в 1896 році]]
У 1825, [[мальтійський скудо]] та інші валюти, що були у використанні, було офіційно заміщено фунтом стерлінга. Монетою найменшого номіналу була одна третя [[Фартинг|фартингу]], яку карбували неперіодично; востаннє такі монети карбувались у 1913. Попри це, скудо та різні іноземні монети залишались в обмеженому обігу. Останні скудо вийшли з обігу більш ніж 60 років потому, у жовтні-листопаді 1886<ref>{{cite web|title=British Era, 1800–1964|url=http://www.centralbankmalta.org/site/currency1e.html|website=The Coinage of Malta|publisher=[[Central Bank of Malta]]|access-date=10 September 2014|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20110813072131/http://www.centralbankmalta.org/site/currency1e.html|archive-date=13 August 2011}}</ref>.
 
Під час [[Грецька революція|грецької війни за незалежність]] Мальта стала базою для британських, французьких і російських військово-морських сил, особливо після [[Наваринська битва|битви при Наварино]] в [[1827|1827 році]]. Місцева економіка почала зростати, але незабаром після закінчення війни в [[1832|1832 році]] настав економічний спад.
 
У [[1828|1828 році]] була скасована монополія католицької церкви. Три роки потому мальтійська кафедра стала незалежною від Палермської. У [[1839|1839 році]] цензура преси була скасована, і почалося будівництво англіканського собору Святого Павла.
 
Після заворушень [[1846|1846 року]], у [[1849|1849 році]] була створена Рада уряду з обраними членами під британським правлінням. У [[1881|1881 році]] було створено Виконавчу раду. У [[1878|1878 році]] Королівська комісія ({{Iw|Комісія РоуселлаРозвелла-Джуліана-Кінана|3=en|4=The Rowsell-Julyan-Keenan Commission}}) рекомендувала у своїй доповіді «англіцизацію» освітньої та судової систем Мальти.
 
У самоврядуванні мальтійцям було відмовлено до [[1921|1921 року]], що негативно позначалося на економіці островів<ref name="attard">{{Cite book|title=Britain and Malta|last=Attard|first=Joseph|date=1988|publisher=PEG Ltd|location=[[Мальта|Malta]]}}</ref>. Це було пов'язано з тим, що острів перенаселений і багато в чому залежав від британських військових витрат, які варіювалися в залежності від вимог війни. Протягом XIX століття британська адміністрація провела кілька ліберальних конституційних реформ<ref name="luke">{{Cite book|title=Malta – An Account and an Appreciation|last=Luke|first=Sir Harry|date=1949|publisher=Harrap|location=Great Britain}}</ref>, яким, як правило, чинили опір церква і мальтійська еліта, що намагалась зберегти свої феодальні привілеї<ref name="attard" /><ref name="luke" />. Політичні організації, такі як Національна[[Націоналістична партія (Мальта)|Націоналістична партія]], були створені для захисту італійської мови на Мальті.
 
В останній чверті XIX століття намітилося зростання добробуту островів. Був заснований англо-єгипетський банк (1882) і почалася експлуатація залізниці (1883); перші поштові марки були випущені в [[1885|1885 році]], а в [[1904|1904 році]] з'явилось трамвайне сполучення. У [[1886|1886 році]] військовий лікар [[Девід Брюс (мікробіолог)|Девід Брюс]] виявив [[Бруцелла|збудника]], що спричинює [[Бруцельоз|«мальтійську гарячку»]], а в [[1905|1905 році]] [[Темістоклес Замміт|Фемістокл Замміт]] виявив джерела цієї хвороби. Нарешті, в [[1912|1912 році]] Дун Карм Псайла написав свій перший вірш мальтійською мовою.