Чорнобильська зона відчуження: відмінності між версіями

У 1990-ті роки, після того, як були проведені заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і значно знизився рівень радіації в районі станції і на прилеглих територіях, Чорнобильська зона відчуження стала популярним туристичним об'єктом. Згідно з доповіддю [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] про наслідки Чорнобильської катастрофи 2002 року<ref>[https://www.un.org/press/en/2002/dev2372.doc.htm Доповідь ООН про наслідки Чорнобильської катастрофи від 2002 року]{{ref-en}}</ref>, на більшості території зони відчуження можна залишатися без особливої ​​шкоди.

 

 

Проте в червні 2011 доступ туристів в Зону знову був закритий. Починаючи з 23 червня поїздки в Зону через туроператорів були тимчасово припинені за наказом української влади. МНС прокоментувала це тим, що Генпрокуратура подала протест на наказ МНС, яким було затверджено порядок відвідування зони відчуження. Саме МНС вирішило цей наказ законним. Рішення з даного питання повинен був винести суд. У вересні 2011 Чорнобильську зону остаточно закрили для туризму. В якості однієї з причин закриття екскурсій чиновники називали те, що виручені від туризму гроші не витрачалися на надання допомоги постраждалому району. За рішенням Окружного адміністративного суду Києва, наказ МНС був визнаний протиправним. Міністр з надзвичайних ситуацій відмовився судитися з прокуратурою і видав новий наказ з урахуванням її побажань. У листопаді Балога заявив, що після реєстрації нового наказу Зону знову повинні відкрити для туризму. 2 грудня 2011 зона відчуження знову стала доступною для відвідування в ознайомлювальних цілях. За новим наказом, правила відвідування були посилені, і доступ в зону відчуження обмежений: «Для вчених, експертів, журналістів, міжнародного контролю і моніторингу Зона і далі залишатиметься доступною. Просто регламент відвідувань став більш вимогливим» (В. Балога).