Шляхта: відмінності між версіями
[очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Опис: служивий це підневільний. |
|||
Рядок 11:
Шляхта виникла як верства [[дідич]]ів (землевласників) — [[феодал]]ів, що отримували свої маєтки на правах [[феод]]а. Відтак права їхньої власності були обумовлені службою (зазвичай військовою) на користь [[сеньйор]]а (звідси — поширені в деяких мовах позначення шляхти як «військового стану» — від {{lang-la|miles}}). Статус шляхтича був спадковим (навіть якщо він не успадковував при цьому земельну власність) — тож з часом сформувалося уявлення про шляхту як про стан, який об'єднує людей особливого — «шляхетного» («благородного», знатного) походження<ref>Мустафін О. Справжня історія середніх віків. Х., 2014, с.57</ref>, що підкреслюють терміни, які використовуються для позначення шляхти в багатьох європейських мовах — {{lang-en|gentry}}, {{lang-fr|noblesse}}, {{lang-de|Adel}}, {{lang-cs|šlechta}}, {{lang-pl|szlachta}}, {{lang-lt|šlėkta}}. Хоча така апеляція до «багатьох європейських мов» при ігноруванні історії, що нібито є якійсь сентимент, повага та людські почуття до простих людей, є звичайною маніпуляцією.<ref name="бовуа"/>
В радянській літературі поруч із терміном «шляхта» як синонім використовували також запозичений з російської термін «[[Дворяни|дворянство]]», який спочатку підкреслював
[[Файл:Rembrandt. A Polish Nobleman. 1637.PNG|thumb|''Польський шляхтич''. [[Рембрандт]], 1637 рік]]
|