Літке Федір Петрович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Скасовано Візуальний редактор |
Скасування редагування № 42765399 користувача 195.64.183.225 (обговорення) Мітка: Скасування |
||
Рядок 4:
}}
{{Однофамільці|Літке}}
[[Граф (титул)|Граф]] '''Федір Петрович
== Біографія ==
Рядок 15:
До 15 років жив в будинку свого дядька Ф. І. Енгеля, члена Державної ради. Наданий самому собі, Федір не отримав систематичної освіти, хоча і перечитав, за свідченням його друга [[Врангель Фердинанд Петрович|Фердинанда Петровича Врангеля]], надзвичайно багато книг, чому сприяли «ненаситна жага знань, яка становила характерну рису його характеру, і видатні розумові здібності».
У [[1810|1810 році]] одна з сестер Федора вийшла заміж за капітана 2-го рангу Івана Сульменева, що став згодом адміралом. Це визначило подальшу долю хлопчика. Під час [[Французько-російська війна (1812)|війни 1812 року]] Сульменев командував загоном балтійських парусно-гребних канонерських човнів. Коли загін став на зимівлю в Свеаборг, до Сульменева приїхала дружина з юним Федором. Хлопчик все дні проводив на кораблях, а його улюбленими книгами стали твори знаменитих мореплавців. Переконавшись, що Федір серйозно вирішив стати моряком, Сульменев найняв учителів, які знайомили його з основами математики та навігації. Юний гардемарин почав службу в загоні Сульменева. За сміливість, спритність і самовладання в боях проти французьких частин в [[Гданськ|Данцигу]] під командуванням Сульменева Федір
=== Морська служба ===
У [[1817|1817 році]], дізнавшись, що [[Головнін Василь Михайлович |Василь Головнін]] збирається в [[Навколосвітня подорож|навколосвітній похід]] на шлюпі «Камчатка», Сульменев рекомендував йому свого улюбленця. Плавання навколо світу вважалося справою великої важливості, і потрапити в команду було великою честю. На шлюпі
[[Файл:Litkemap.jpg|міні|ліворуч|450x450пкс| Плавання Ф. П. Літке на шлюпі «Сенявін» в 1826—1828 роках ]]
[[Файл:Litkefp.jpeg|міні|праворуч|363x363пкс| Ф. П. Літке ]]
Плавання тривало з [[26 серпня]] [[1817]] по [[5 вересня]] [[1819]]. Шлюп «Камчатка» перетнув Атлантику, обігнув мис Горн, далі через весь Тихий океан добрався до Камчатки, побував у всіх російських володіннях Північної Америки, на Гавайських, Маріанських і Молуккських островах, перетнув Індійський океан і, обігнувши мис Доброї Надії, повернувся в Кронштадт.
У [[1821]] — [[1824|1824 роках]] в ході самостійних наукових експедицій на шістнадцятигарматному бризі «Нова Земля», які йому доручили за рекомендацією Головніна,
У [[1826|1826 році]]
|автор =
|заголовок = "Путешествие вокруг света, совершенное по повелению императора Николая I на военном шлюпе Сенявин в 1826, 1827, 1828 и 1829 годах, флота капитаном Федором
|відповідальний = Ценсор Ф. Шармуа
|посилання = https://search.rsl.ru/ru/record/01003542120
Рядок 41:
}}</ref>. За результатами це була одна з найбільш успішних експедицій першої половини XIX століття: в [[Берингове море|Беринговому морі]] визначені найважливіші пункти берега [[Камчатський півострів|Камчатки]] від [[Авачинська бухта|Авачинської губи]] на північ; описаний до того невідомий [[Карагінський (острів)|острів Карагинський]], [[острів Матвія]] і берег [[Чукотський півострів|Чукотської Землі]]; визначені [[ Острови Прібилова |острови Прібилова]]; досліджені і описані [[Каролінські острови|архіпелаг Каролінський]] (відкриті [[ Острови Сенявіна |острови Сенявіна]]), острови [[Острови Оґасавара|Бонін-Сіма (Оґасавара)]] і багато інших. Зайнятий історичним і гідрографічним описом результатів експедиції, Літке частину своїх наукових матеріалів передав академіку [[Ленц Емілій Християнович|Е.]] [[Ленц Емілій Християнович|Ленцу]] і [[Гельсінкі|Гельсингфорсського]] професору Гельштрему. Перший надрукував в академічних «Мемуарах» «Про нахили і напругу магнітної стрілки за спостереженнями Літке», другий — «Про барометричні та сімпієзометричні спостереження Літке і про теплоту в тропічних кліматах».
[[25 серпня]] [[1829|1829 року]] після повернення з плавання шлюп «Сенявін» був зустрітий в [[Кронштадт]]і гарматним салютом. Відразу після повернення
У 1832
===
1 лютого [[1832]]
Костянтин Миколайович полюбив море і з [[1855|1855 року]] керував флотом і морським відомством на правах міністра. Саме йому після поразки в Кримській війні судилося провести ряд важливих реформ: замінити вітрильний флот паровим, скоротити берегові служби, заборонити у флоті тілесні покарання і ін. При імператорі Олександрі II князь сприяв проведенню перших реформ, включаючи скасування кріпацтва, запровадження гласного суду і обмеження тілесних покарань.
У бесідах з [[Струве Василь Якович|В. Я. Струве]], [[Бер Карл Максимович|К. М. Бером]], К. І. Арсеневим і бароном [[Врангель Фердинанд Петрович|Ф. П. Врангелем]] у
У [[1835|1835 році]]
Під час [[Кримська війна|Кримської війни 1853—1856]]
У [[1866|1866 році]] «за довготривалу службу, особливо важливі доручення і вчені праці, що придбали європейську популярність», був зведений у графський титул. У [[1870|1870 році]] нагороджений орденом [[Орден Андрія Первозванного|Св. Андрія Первозванного]] з дарування в [[1876|1876 році]] до нього алмазних знаків.
== Наукова робота ==
Двадцять років (з перервою на службу на посаді командира порту і військового губернатора в [[Таллінн|Ревелі]] і [[Кронштадт]]і)
Великі були заслуги
== Примітки ==
|