Вікіпедія

Енні Діллард: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 4:
 
== Життєпис ==
Енні Діллард була старшою з трьох дочок у сім'ї. В автобіографії «Американське дитинство» (1987) вона описала зростання в районі Пойнт Бриз 50-х Піттсбурга в «будинку, повному коміків».<ref>{{Cite web|title=The Washington Post Book Club (washingtonpost.com)|url=https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A26000-2004Jul29.html|website=www.washingtonpost.com|accessdate=2022-03-21|archive-date=19 червня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190619002803/http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A26000-2004Jul29.html}}</ref>. Матір описує як енергійну нонконформістку. Батько навчив її кориснимкорисних речамречей, такимтаких як: сантехніка, економіка та фізика. В дитинстві багато читала, зокрема, геологію, природну історію, ентомологію, епідеміологію та поезію. На неї значно вплинули «Природний шлях до малювання» та «Польова книга ставків і струмків»<ref name=":0">{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1163/9789004324831_010|title=Dillard Dancing: An American Childhood|date=2017-01-01|series=Environmental Awareness and the Design of Literature|publisher=BRILL|pages=136–147}}</ref>. Брала уроки фортепіано і танців, колекціонувала скельні породи та жуків, малювала.
|url=http://dx.doi.org/10.1163/9789004324831_010
|title=Dillard Dancing: An American Childhood
|date=2017-01-01
|series=Environmental Awareness and the Design of Literature
|publisher=BRILL
|pages=136–147
}}</ref>. Брала уроки фортепіано і танців, колекціонувала скельні породи і жуків, малювала.
 
Відвідувала пресвітеріанську церкву Шейдісайд у Піттсбурзі, хоча батьки ні. Провела чотири літа в таборі Першої пресвітеріанської церкви (FPC) у Лігоньє, штат Пенсільванія.<ref>{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/44413655|title=American spiritualities : a reader|last=Albanese|first=Catherine L.|date=2001|publisher=Indiana University Press|location=Bloomington|isbn=0-253-33839-5|oclc=44413655}}</ref>. У підлітковому віці перестала відвідувати церкву через «лицемірство». На повідомлення про своє рішення отримала чотири томи телевізійних доповідей К. С. Льюїса, з яких оцінила філософію цього автора щодо страждань, але в інших місцях виявила, що ця тема не розглянута<ref name=":0" />. Відвідувала державні школи Піттсбурга до п'ятого класу, а потім школу Елліса до коледжу.
|url=https://www.worldcat.org/oclc/44413655
|title=American spiritualities : a reader
|last=Albanese
|first=Catherine L.
|date=2001
|publisher=Indiana University Press
|location=Bloomington
|isbn=0-253-33839-5
|oclc=44413655
}}</ref> У підлітковому віці перестала відвідувати церкву через «лицемірство». На повідомлення про своє рішення отримала чотири томи телевізійних доповідей К. С. Льюїса, з яких оцінила філософію цього автора щодо страждань, але в інших місцях виявила, що ця тема не розглянута.<ref name=":0" /> Відвідувала державні школи Піттсбурга до п'ятого класу, а потім школу Елліса до коледжу.
 
У 1965 одружилася зі своїм вчителем письма, поетом Р. Діллардом.<ref>{{Cite news|title=Tete-a-tete, Face-a-face: Brodsky, Levinas, and the Ethics of Poetry|url=http://dx.doi.org/10.1215/03335372-2008-008|work=Poetics Today|date=2009-04-27|accessdate=2022-03-21|issn=0333-5372|doi=10.1215/03335372-2008-008|pages=207–235|volume=30|issue=2|first=D.-A.|last=Williams}}</ref>. У 1975 році розлучилася і переїхала з Роанока на острів Луммі поблизу [[Беллінгем (Вашингтон)|Беллінгема]], штат Вашингтон. Пізніше пошлюбила Гері Клевіденса, професора антропології в коледжі Фейргейвен, народила доньку Коді Роуз. Пізніше одружилася з історичним біографом Робертом Д. Річардсоном, автором «Генрі Торо: життя розуму».<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.1093/anb/9780198606697.article.1401103|title=Vickrey, William S. (21 June 1914–11 October 1996), Nobel Prize-winning economist|last=Lach, Jr.|first=Edward L.|date=2001-01|series=American National Biography Online|publisher=Oxford University Press|accessdate=21 березня 2022|archive-date=11 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200511103934/http://www.anb.org/view/10.1093/anb/9780198606697.001.0001/anb-9780198606697-e-1401103}}</ref>.
|url=http://dx.doi.org/10.1093/anb/9780198606697.article.1401103
|title=Vickrey, William S. (21 June 1914–11 October 1996), Nobel Prize-winning economist
|last=Lach, Jr.
|first=Edward L.
|date=2001-01
|series=American National Biography Online
|publisher=Oxford University Press
|accessdate=21 березня 2022
|archive-date=11 травня 2020
|archive-url=https://web.archive.org/web/20200511103934/http://www.anb.org/view/10.1093/anb/9780198606697.001.0001/anb-9780198606697-e-1401103
}}</ref>
 
Після коледжу Діллард сказала, що стала «духовно безладною». Її перша книга прози «Пілігрим у Тинкер-Крік» містить посилання не лише на Христа та Біблію, а й на іслам, [[юдаїзм]], буддизм та духовність [[Інуїти|інуїтів]]. Діллард на деякий час прийняла римський католицизм, приблизно в 1988 році. У 1994 році вона виграла премію «Кемпіон», яку щороку присуджувала редакція Америки католицькому письменнику. У своїй книзі 1999 року «На час» вона описує свою відмову від християнства, описуючи передбачувану абсурдність деяких християнських доктрин, водночас заявляючи, що вона все ще залишається близькою до християнства та продовжує шанувати католицького письменника Тейяра де Шардена. На її особистому вебсайті її релігію зазначено як «ніякої».
 
== Кар'єра ==
Вивчала літературу в коледжі Голлінза (нині Університет) в Роаноку, штат Вірджинія. У 1968 році здобула магістерський ступінь з англійської, в дисертації про [[Генрі Девід Торо|Генрі Девіда Торо]] показавши функціонування Волдена Понда як «центрального образобраза і центральної точки для наративного руху Торо між небом і землею». Перші кілька років після навчання Діллард писала [[Олійні фарби|олією]], писала і вела [[щоденник]]. Опубліковано кілька її поезій та оповідань, поки вона працювала в Програмі боротьби з бідністю Джонсона.
 
У 1975 році Діллард переїхала на північний захід Тихого океану і чотири роки викладала у коледжі Фергейвен та Університеті Західного Вашингтона. У 1980 році вона розпочала 21-річну викладацьку кар'єру на факультеті англійської мови Весліанського університету в Міддлтауні, штат Коннектикут.<ref name=":2" />.
 
Роботи Енні Діллард порівнюють з роботами [[Вірджинія Вульф|Вірджинії Вулф]], Джерарда Менлі Гопкінса, [[Емілі Дікінсон]], Вільяма Блейка та Джона Донна<ref>{{Cite web|title=CBS News/New York Times Monthly Poll, December 1990|url=http://dx.doi.org/10.3886/icpsr09618.v2|website=ICPSR Data Holdings|date=1992-05-12|accessdate=2022-03-21}}</ref>, і серед улюблених авторів вона цитує Ґенрі Джеймса, Томаса Гарді, Ґрема Ґріна, Джорджа Еліота та Ернеста Гемінґвея.<ref>{{CiteCitation|title=The webExpectations of Illustrations and the Creation of Magazine Plates|urlaccessdate=http://dx.2024-07-08|doi.org/=10.17658/issn.2058-5462/issue-07/janderson/p22005|websiteurl=dx.https://doi.org|accessdate=2022/10.17658/issn.2058-035462/issue-2107/janderson/005}}</ref><ref name=":1">{{Cite news|title=Dillard, Annie|url=http://dx.doi.org/10.1093/acrefore/9780190201098.013.681|publisher=Oxford University Press|work=Oxford Research Encyclopedia of Literature|date=2017-07-26|accessdate=2022-03-21|first=Ian|last=Bickford}}</ref>.
 
=== Свята Фірма ===
У 1977 Діллард розпочала проєкт «Свята Фірма», у якому писала про те, що трапилося на острові Луммі протягом трьох днів. Коли на другий день розбився літак, Діллард замислилася над проблемою болю і дозволеного Богом «природного зла». Хоча «Свята Фірма» мала лише 66 сторінок, для завершення рукопису їй знадобилося 14 місяців і повний робочий день. Деякі критики запитували, чи була Діллард під впливом галюциногенів під час написання книги: Діллард відповіла, що не була.<ref name=":1"/>.
 
=== Зустрічі з китайськими письменниками ===
Рядок 54 ⟶ 26:
 
== Нагороди ==
* «Пілігрим у Тинкер-Крік», книга-лауреатка Пулітцера 1975 року, увійшла до огляду «Random House» про 100 найкращих науково-популярних книг століття, та огляд 100 найкращих вестернських романів століття, проведений газетою «Los Angeles Times». 100 найкращих духовних книг століття також включає «Пілігрим у Тинкер-Крік». До 100 найкращих есе входить «Повне затемнення» з «Навчання каменю говорити». Дві книги Діллард отримали премію Моріса-Едгара Куантро за найкращий переклад англійською мовою. «Пілігрим у Титнкер-Крік» та  переміг у 1999 році, а «Наразі» у 2002 році. Обидва були перекладені Сабіною Порте.<ref name=":2">{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.4000/books.pufr.3903|title=Between Style and Voice: "Annie Dillard's Hermeneutic Oscillations"|last=Poulain|first=Pascale|series=Effets de voix|publisher=Presses universitaires François-Rabelais|pages=57–71}}</ref>.▼
 
* У 2000 році «На час» Діллард отримала премію PEN/Diamonstein-Spielvogel за мистецтво есею.<ref>{{Cite web|title=Screenshot of Itunes Library - Archived Platform Itunes 2010|url=http://dx.doi.org/10.3998/mpub.11435021.cmp.6|website=dx.doi.org|accessdate=2022-03-21|archive-date=26 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210826040522/https://www.fulcrum.org/concern/file_sets/g732dc236}}</ref>.▼
▲* «Пілігрим у Тинкер-Крік», книга-лауреатка Пулітцера 1975 року, увійшла до огляду «Random House» про 100 найкращих науково-популярних книг століття, та огляд 100 найкращих вестернських романів століття, проведений газетою «Los Angeles Times». 100 найкращих духовних книг століття також включає «Пілігрим у Тинкер-Крік». До 100 найкращих есе входить «Повне затемнення» з «Навчання каменю говорити». Дві книги Діллард отримали премію Моріса-Едгара Куантро за найкращий переклад англійською мовою. «Пілігрим у Титнкер-Крік» та  переміг у 1999 році, а «Наразі» у 2002 році. Обидва були перекладені Сабіною Порте.<ref name=":2">{{Cite book
* Щоб відзначити сторіччя свого міста в 1984 році, Бостонський симфонічний оркестр доручив серу Майклу Тіпетту скласти симфонію. Він заснував частину її тексту на «Пілігримі в Тинкер-Крік».<ref>{{Cite news|url=http://www.liebertpub.com/doi/10.1089/glre.2016.201011|title=LAS VEGAS SANDS CORP., a Nevada corporation, Plaintiff, v. UKNOWN REGISTRANTS OF www.wn0000.com, www.wn1111.com, www.wn2222.com, www.wn3333.com, www.wn4444.com, www.wn5555.com, www.wn6666.com, www.wn7777.com, www.wn8888.com, www.wn9999.com, www.112211.com, www.4456888.com, www.4489888.com, www.001148.com, and www.2289888.com, Defendants.|urldate=http://dx.doi.org/10.1089/glre.2016.201011-12|pages=859–868|language=en|work=Gaming Law Review and Economics|datevolume=2016-12|accessdate=2022-03-21|issn=1097-534920|doi=10.1089/glre.2016.201011|pagesissn=859–868|volume=201097-5349|issue=10|archiveaccess-date=26 липня 2020|archive2024-url=https://web.archive.org/web/20200726110903/http://www.liebertpub.com/doi/10.1089/glre.2016.20101107-08}}</ref>.▼
|url=http://dx.doi.org/10.4000/books.pufr.3903
* У 2005 році художниця Дженні Гольцер використала «Американське дитинство» разом із трьома іншими книгами у своїй ілюстрації «Для Піттсбурга», встановленій у Музеї Карнегі в Піттсбурзі.<ref>{{Cite web|title=Greater Pittsburgh Arts Council|url=https://www.pittsburghartscouncil.org/home|website=Greater Pittsburgh Arts Council|accessdate=2022-03-21|language=en|archive-date=14 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210814080439/https://www.pittsburghartscouncil.org/home}}</ref>.▼
|title=Between Style and Voice: "Annie Dillard's Hermeneutic Oscillations"
* 10 вересня 2015 року Діллард нагороджена Національною гуманітарною медаллю.<ref>{{Cite news|title=PRESIDENT AWARDS SCIENCE MEDALS|url=http://dx.doi.org/10.1021/cen-v088n043.p010|work=Chemical & Engineering News Archive|date=2010-10-25|accessdate=2022-03-21|issn=0009-2347|doi=10.1021/cen-v088n043.p010|pages=10|volume=88|issue=43|first=DAVID|last=HANSON}}</ref>.▼
|last=Poulain
|first=Pascale
|series=Effets de voix
|publisher=Presses universitaires François-Rabelais
|pages=57–71
}}</ref>
▲* У 2000 році «На час» Діллард отримала премію PEN/Diamonstein-Spielvogel за мистецтво есею.<ref>{{Cite web|title=Screenshot of Itunes Library - Archived Platform Itunes 2010|url=http://dx.doi.org/10.3998/mpub.11435021.cmp.6|website=dx.doi.org|accessdate=2022-03-21|archive-date=26 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210826040522/https://www.fulcrum.org/concern/file_sets/g732dc236}}</ref>
▲* Щоб відзначити сторіччя свого міста в 1984 році, Бостонський симфонічний оркестр доручив серу Майклу Тіпетту скласти симфонію. Він заснував частину її тексту на «Пілігримі в Тинкер-Крік».<ref>{{Cite news|title=LAS VEGAS SANDS CORP., a Nevada corporation, Plaintiff, v. UKNOWN REGISTRANTS OF www.wn0000.com, www.wn1111.com, www.wn2222.com, www.wn3333.com, www.wn4444.com, www.wn5555.com, www.wn6666.com, www.wn7777.com, www.wn8888.com, www.wn9999.com, www.112211.com, www.4456888.com, www.4489888.com, www.001148.com, and www.2289888.com, Defendants.|url=http://dx.doi.org/10.1089/glre.2016.201011|work=Gaming Law Review and Economics|date=2016-12|accessdate=2022-03-21|issn=1097-5349|doi=10.1089/glre.2016.201011|pages=859–868|volume=20|issue=10|archive-date=26 липня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200726110903/http://www.liebertpub.com/doi/10.1089/glre.2016.201011}}</ref>
▲* У 2005 році художниця Дженні Гольцер використала «Американське дитинство» разом із трьома іншими книгами у своїй ілюстрації «Для Піттсбурга», встановленій у Музеї Карнегі в Піттсбурзі.<ref>{{Cite web|title=Greater Pittsburgh Arts Council|url=https://www.pittsburghartscouncil.org/home|website=Greater Pittsburgh Arts Council|accessdate=2022-03-21|language=en|archive-date=14 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210814080439/https://www.pittsburghartscouncil.org/home}}</ref>
▲* 10 вересня 2015 року Діллард нагороджена Національною гуманітарною медаллю.<ref>{{Cite news|title=PRESIDENT AWARDS SCIENCE MEDALS|url=http://dx.doi.org/10.1021/cen-v088n043.p010|work=Chemical & Engineering News Archive|date=2010-10-25|accessdate=2022-03-21|issn=0009-2347|doi=10.1021/cen-v088n043.p010|pages=10|volume=88|issue=43|first=DAVID|last=HANSON}}</ref>
 
== Основні праці ==
 
* 1974 Білети на молитовне колесо
* 1974 Пілігрим у Тинкер-Крік
Рядок 86 ⟶ 48:
 
== Джерела ==
 
* Works by or about Annie Dillard in libraries (WorldCat catalog)
* NPR: Tsunami Commentary: Dots In Blue Water (Audio)
Рядок 94 ⟶ 55:
 
== Примітки ==
{{reflist|2}}

{{Бібліоінформація}}
{{Вікіфікувати}}
 
[[Категорія:Письменниці США XX століття]]
[[Категорія:Екофеміністки]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Енні_Діллард