Фемеліді Володимир Олександрович: відмінності між версіями

'''Фемелі́ді Володи́мир Олекса́ндрович''' ({{ДН|29|7|1905}}, [[Одеса]] — {{ДС|30|10|1931}}, Одеса)  — український [[композитор]] [[Греки в Україні|грецького походження]], [[диригент]], один з основоположників [[Українська опера|української опери]] і [[балет]]у.

Народився 29 липня (червня?<ref>Театральная энциклопедия. Т. 5 : Табакова &nbsp;— Ягушин. &nbsp;— Москва, 1967. &nbsp;— С. 445—446. &nbsp;— ([[Російська мова|рос.]])</ref>) 1905 року в інтелігентній, аристократичній сім'ї. Мати майбутнього композитора, Олена Олександрівна Лебединська (1877—1957), походила з Харківщини, з української шляхетної родини. Вона грала на фортепіано, мала гарний голос. Саме мати помітила музичні здібності сина <ref name=":1">Гнатів Т. Композитор-реформатор [Володимир Фемеліді] / Тамара Гнатів // Музика. &nbsp;— 2005. &nbsp;— № &nbsp;3. &nbsp;— С. 24—25 : фот.</ref>. Заможною та впливовою людиною був дід Володимира &nbsp;— [[Михайло Костянтинович Фемеліді]], грек за походженням, купець, судновласник, благодійник, міський голова та почесний громадянин [[Аккерман]]а (нині м. Білгород-Дністровський)<ref>{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/11993.html?|title=Михаил Фемелиди — купец, судовладелец, Городской голова|language=рос.}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://akkerman.ua/View?newId=1555|title=История Аккермана не должна быть обезличенной|language=рос.|accessdate=2022-01-23|archive-date=2022-01-23|archive-url=https://web.archive.org/web/20220123213720/http://akkerman.ua/View?newId=1555}}</ref>. Батько [[Фемеліді Олександр Михайлович|Олександр Михайлович Фемеліді]] (1872—1937) &nbsp;— відомий одеський юрист, член окружного суду в чині генерала, автор фундаментальної монографії «Російський нотаріат» ([[Російська мова|рос]]. «''Русский нотариат»'', СПб, 1902) &nbsp;— був людиною високоерудованою і талановитою: володів багатьма іноземними мовами, був першим в європейському літературознавстві автором монографії, присвяченої творчості [[Генрик Сенкевич|Г. Сенкевича]] (Одеса,1904), перекладав [[Поезія Стародавнього Риму|давньоримських поетів]], більше 20 років працював над «Енциклопедією художньої літератури і мистецтва»<ref name=":1"/>.

Володимир ріс ріс жвавою, допитливою дитиною, мав феноменальну пам'ять, прекрасний [[музичний слух]], грав на [[фортепіано]], писав вірші, захоплювався театром.

В 1921 році він стає студентом історичного факультету [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Одеського університету]]. Юнак цікавиться історією, археологією, літературою, образотворчим мистецтвом. Але перемагає любов до музики. 1924 року він залишає університет і вступає до [[Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової|Одеського музично-драматичного інституту]], навчаючись одночасно на двох факультетах &nbsp;— композиторському та диригентському. Викладачами Володимира Фемеліді були професори [[Золотарьов Василь Андрійович|В. &nbsp;А. &nbsp;Золотарьов]] та [[Молчанов Порфирій Устинович|П. &nbsp;У. &nbsp;Молчанов]] (теорія композиції) і [[Столяров Григорій Арнольдович|Г. &nbsp;А. &nbsp;Столяров]] (диригування). В цей період з'являються перші композиторські спроби молодого автора: фортепіанні і вокальні мініатюри, камерно-інструментальні твори (соната для фортеріано<ref>{{Cite web|url=https://shron3.chtyvo.org.ua/Muzyka/1975_N6.pdf?PHPSESSID=fg0dfe172ihhpni9c8k4umd2n6|title=«Романтична соната» В. Фемеліді|last=Клин|first=В.}}</ref>, фортепіанне тріо, струнний квартет) та вокальні твори. Поступово, наполегливо працюючи, Фемеліді підходить до масштабніших творів: концерт для скрипки з оркестром, концерт для фортепіано з оркестром, вокально-симфонічні поеми.

1927 року 22-річний композитор створює [[Симфонія|симфонію]] «Ювілейна», присвячену десятій річниці [[Велика Жовтнева Соціалістична революція|Жовтневої революції]] &nbsp;— одну з перших симфонічних спроб в українській музиці на революційну тему<ref>Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика / М. Гордійчук. &nbsp;— Київ : Муз. Україна, 1969. &nbsp;— С. 52—57.</ref>. В цьому ж році Фемеліді вперше публічно виступає як диригент на концерті-звіті студентів диригентського класу професора Г. &nbsp;А. &nbsp;Столярова<ref name=":2">Гнатів Т. Володимир Фемеліді. &nbsp;— Київ : Муз. Україна,1974. &nbsp;— 40 с.</ref>.

У 1928 році молодий композитор створює низку нових творів: «Класична симфонія» (в стилі XVIII  ст.) №  2, вокальний цикл «Вісім пісень на єврейські теми», музику до п'єси [[Хасінто Бенавенте|Х. Бенавенте]] «Гра інтересів».

1930 року Фемеліді створює один з перших українських балетів &nbsp;— «Карманьйола». В його основу покладено тему [[Французька революція|Великої французької революції]] 1789—1794 &nbsp;рр. Композитор змальовує переживання юної француженки Карманьйоли, скривдженної знатним маркізом. Її патріотичні поривання стали символом боротьби народу проти короля і дворянства<ref>Історія української музики. Т.4 : 1917— 19411917—1941. &nbsp;— Київ : Наукова думка, 1992. &nbsp;— С. 393— 397393—397.</ref>.

Прем'єра балету «Карманьйола» відбулася 17 жовня 1930 року<ref name=":0">Станішевький Ю. Український радянський балет. &nbsp;— Київ : Мистецтво, 1963. &nbsp;— С. 27—33.</ref> на сцені [[Одеський національний академічний театр опери та балету|Одеського театру]] (лібретист П. Кривень, режисер-постановник [[Мойсеєв Михайло Федорович|М. Мойсєєв]], диригент [[Покровський Микола Дмитрович|М. Покровський]], художник І. Назаров). В партитуру балету було введено нові для українського балетного театру виражальні засоби (прозові діалоги, вигуки, хор)<ref>{{Cite web|url=https://infopedia.su/18x4000.html|title=Український балет 30-50-х рр.}}</ref>. Протягом зимового сезону 1930—1931 року балет з великим успіхом пройшов на сцені театру 40 разів<ref name=":2" />.

В кінці 1930 року Фемеліді працює над трьома оперними творами: пише радіооперу «<nowiki/>[[Панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський»|Панцирник Потьомкін]]<nowiki/>», прем'єра якої на одеському радіо відбулася 27 червня 1931 року, та оперу «Буревісник» на цей же сюжет. Разом з батьком створює лібретто «<nowiki/>[[Цезар і Клеопатра (п'єса)|Цезар і Клеопатра]]<nowiki/>» за п'єсою [[Бернард Шоу|Б. Шоу]] та перші сцени цієї опери<ref name=":2"/>.

Композитор [[Шостакович Дмитро Дмитрович|Д. &nbsp;Д. &nbsp;Шостакович]], який знав Володимира Фемеліді, писав<ref>Гнатів Т. Історія одного листа / Тамара Гнатів // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. &nbsp;І. &nbsp;Чайковського. Вип. 66 : Шостакович та XXI століття : зб. статей. &nbsp;— Київ, 2007. &nbsp;— С. 433—438.</ref>: {{Цитата|Він був на диво симпатичною і доброзичливою людиною. Він володів дуже великим композиторським обдарованням. В його балеті «Карманьйола» багато чудової музики. Писав він дуже швидко і дуже кваліфіковано. Здебільшого він не писав ескізів і чернеток, писав прямо партитуру. Радянська музика в його особі втратила видатного композитора. Коли б він залишився живий, він створив би багато чудових творів.}}

У 1932 році постановку опери «Розлом» здійснив [[Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка|Київський оперний театр]] (диригент [[Брон Онисим Михайлович|О. Брон]], режисер-постановник [[Манзій Володимир Данилович|В. Манзій]], художники [[Кубарський Іван|І. Курочка-Армашевський]] та Н. Алексєєва).

У сезоні 1932—1933 &nbsp;рр. оперу «Розлом» ставив [[Харківський національний академічний театр опери та балету імені Миколи Лисенка|Харківський театр опери та балету]] (диригент [[Маргулян Арнольд Евадійович|А. Маргулян]]). Серед виконавців були відомі оперні співаки [[Кипоренко-Доманський Юрій Степанович|Ю. Кипоренко-Доманський]] &nbsp;— Годун, [[Гришко Михайло Степанович|М. Гришко]] &nbsp;— Штубе, [[Гайдай Зоя Михайлівна|З. Гайдай]] &nbsp;— Ксенія<ref>Милославський К. Харківський театр опери та балету ім. М.&nbsp;В.&nbsp;Лисенка / К. Милославський, П. Івановський, Г. Штоль. &nbsp;— Київ : Мистецтво, 1965. &nbsp;— С.49.</ref>.

* «У приказних воріт»  — вокально-оркестрова сцена для сопрано або тенора і баритона з оркестром на слова [[Толстой Олексій Костянтинович|О. Толстого]] (1927—1928)

* «Лукомор'є» («Присказка»)  — поема для голосу й оркестру на сл. [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]] (1927—1928)

* Друга симфонія «Класична» (в стилі XVIII  ст.) (1928)

* «Розлом»  — героїко-революційна драма за п'єсою Б. Лавреньова (1929)

* «Карманьйола»  — пантомімо-драматичне дійство, балет (1930)

* «<nowiki/>Панцирник Потьомкін<nowiki/>» &nbsp;— радіоопера (1930)

* «Буревісник»  — героїчна епопея (ескізи) (1931)

* «Цезар і Клеопатра»  — опера за п'єсою Б. Шоу (ескізи) (1931)