Френсіс Дворнік: відмінності між версіями

| місце народження = [[село]] [[Хоміж]], [[Моравія]]

| місце смерті = [[Хоміж]]

'''Френсіс (Франтішек) Дворнік''' ({{lang-cz|František Dvorník}}); ([[14 серпня]] [[1893]], [[село]] [[Хоміж]], [[Моравія]] — [[4 листопада]] [[1975]], [[Хоміж]]) — американський [[священик]], [[історик]], [[славіст]] і [[Візантія|візантолог]] [[Чехія|чеського походження.]].

Народився 14 серпня 1893 р. року в моравському селі [[Хоміж]]. Коли хлопчик підріс, то виявив такі здібності, що йому призначили священицьку кар'єру — звичайний шлях соціального сходження за тих часів.

У [[1912]] р. році Дворнік вступив на Кирило-Мефодіївський [[Теологія|Теологічний]] [[факультет]] в [[Оломоуц]]і. [[1916]] року він був висвячений на священика і кілька подальших років опікувався своєю [[Німецька мова|німецькомовною]] сільською паствою. У [[1919]] р. році він був зарахований до [[Карловий університет|Карлового університету]] в [[Прага|Празі]], а через рік переїхав до [[Париж]]а.

Його [[дисертація]] на [[Доктор наук|докторський]] ступінь (Doctorat-és-Lettres) з'явилася [[1926]] р. року її назва «[[Слов'яни]], [[Візантія]] і [[Римська імперія|Рим]]» відбивала напрямок його подальших досліджень протягом всього життя, а видання уславило молодого вченого. У книжці йдеться про вплив слов'янських вторгнень на церковну організацію на [[Балкани|Балканах]], місію [[Кирило і Мефодій|Кирила й Мефодія]] і про змагання Рима, [[Константинополь|Константинополя]] і [[Франкське королівство|Франкської імперії]] за [[Болгарія|Болгарію]], чия територія частково збігалася з церковною [[провінція|провінцією]] [[Іллірія|Іллірією]].

Двома роками пізніше, у [[1928]] р. році, Дворнік став [[професор]]ом Карлового університету. Його увагу тепер привернуло одне з головних джерел, використаних у дисертації, а саме слов'янські Житія Кирила й Мефодія. Наслідок його досліджень з'явився [[1933]] року під назвою «Легенди про Костянтина і Мефодія з погляду Візантії» (перевидано [[1969]] р.). Це було перше з двох найбільших досягнень його наукового життя. Назва книжки засвідчувала метод автора — вивчення Житій не з погляду Моравії як місця призначення апостолів, а з погляду Константинополя, де їхня місія розпочиналася і була задумана. Мета книжки могла полягати в подоланні сумнівів, висловлених щодо Житій західними вченими, і зокрема відомим [[берлін]]ським професором [[Олександр Брюкнер|Олександром Брюкнером]], але підхід був обґрунтованим, бо [[Житія]] справді є такою ж мірою зразками [[Візантійська культура#Література|візантійської літератури]], як і слов'янської. Дворнік не тільки встановив достовірність цих двох найдавніших літературних свідчень, написаних слов'янською, але й збагатив наші знання про візантійську політичну і культурну історію [[IX ст.століття]] Усі його подальші роботи про Кирила й Мефодія були опрацюваннями здогадів [[1933]] року та інтегрували результати пізніших текстологічних і археологічних досліджень у систему, яку він тоді створив.

Друге видатне досягнення наукового доробку Дворніка полягало в поновній постановці [[Фотій (патріарх)|Фотієвого]] питання, однієї з causes sélčbres (* Головні причини (фр.)) середньовічної історії. Із [[Середні віки|Середніх Віків]] Фотія завжди звинувачували у [[схизма|схизмі]], яка розірвала шати [[Християнська церква|церкви]], але Фотій був ще й [[учений|ученим]] мужем, учителем Кирила, [[Апостол]]а слов'ян. Постать цього [[Патріарх (християнство)|патріарха]] IX ст. століття набула ваги в попередніх книжках Дворніка. Тепер він мав зазнати реабілітації. Книга «Фотієва схизма, історія й легенда» була в основному завершена [[французька мова|французькою мовою]] до [[1939]] р. року, але не з'являлася до [[1948]] р., коли вийшла друком в [[Велика Британія|Англії]]. В ній Дворнік висловив те, що відтоді стало давно відомим — відколи його погляди стали загальноприйнятими — але тоді це був виклик панівній думці щодо патріарха. З [[узурпатор]]а патріаршого престолу й затятого супротивника Рима, двічі відлученого [[Папа римський|папою]] від церкви, Фотій перетворився на помірковану особу, яка примирилася зі своїм попередником і вдруге папою не відлучалася. Ці відомості, як і заява, що [[Четвертий Константинопольський собор|антиФотіївський собор]] [[869]]–[[870]] рр. років був вселенським, виявилися, як показав Дворнік, середньовічним фабрикуванням. В одному місці своєї праці, Дворнік зробив завуальоване припущення, що Фотій, [[Православна церква|православний]] [[святий]], міг би заслуговувати на [[канонізація|канонізацію]] також і [[католицька церква|католицькою церквою]]. Католицька церква сприйняла ці нові погляди, хоча й добре порадившись, перш ніж це зробити. По-перше, інші католицькі вчені почали незалежно приходити до подібних Дворнікових висновків, навіть якщо їхнім роботам і не вистачало широти його всеохопного погляду; по-друге, мінялося ставлення Риму до Сходу. Врешті-решт, спершу бентежливі думки монсеньйора Дворніка були санкціоновані, оскільки його було призначено радником Підготовчої комісії Другого Ватиканського собору.

Завдяки політичному чуттю Дворніка було збережено [[рукопис]] Фотія. [[Окупація Судет|Події 1938]] р.року застали його за кордоном, і після окупації [[Гітлер]]ом Праги у [[1939]] р. році він урвав свої зв'язки з [[Чехословаччина|Чехословаччиною]]. З цим рукописом у [[1940]] р. році він утік з Франції до Англії і провів роки війни і кілька наступних, поділяючи свій час між обов'язками [[капелан]]а евакуйованого до [[Суссекс]]у [[монастир]]я, і студіями в [[Британський музей|Британському музеї]]: там він переробив свого Фотія і написав книжку «Творення Центрально-Східної Європи». У цій праці, виданій [[1949]] р. року, він торкнувся того факту, що в [[Центральна Європа|Центрально]]-[[Східна Європа|Східній Європі]] ніколи не постала велика слов'янська держава; внаслідок цього, бракувало зв'язку між Сходом і Заходом, і [[Київська Русь]], попри свої ранні зв'язки із Заходом, повернулася до своїх візантійських наставників. Книга стосується періоду [[10X століття|X]]-[[XIII ст.століття|XIII]] століть.

У [[1948]] Дворніка запросили до [[Думбартон Оукс]] як професора за сумісництвом, і він, таким чином, потрапив до орбіти [[Гарвард]]у. Постійне призначення в Думбартон Оукс наступного року, коли він став професором з візантійської історії, стало початком останнього, довгого, стабільного й незворушного періоду його життя. Він мав змогу присвятити себе праці й випустив низку визначних книжок, присвячених основній темі його досліджень, а саме «Ідея апостоличності у Візантії та Легенда про [[Апостол Андрій|Апостола Андрія]]» ([[1958]]), «[[Вселенські собори]]» ([[1961]]), «Візантія й Римська першість» ([[1964]]), «Рання християнська й візантійська політична [[філософія]]. Походження й тло» (1966), «Візантійські місії серед слов'ян: Святі Костянтин-Кирило й Мефодій» ([[1970]]). Водночас він дуже прислужився Думбартон Оукс і Гарварду. Особливо він переймався проблемами бібліотеки Думбартон Оукс, чиє зібрання тоді швидко зростало, і часто брав участь у щорічних симпозіумах, двома з яких він керував або допомагав керувати. Двічі, ву [[1951]] і вта [[1956]] рр. роках, він читав курси в [[Кембридж]]і; завдяки цьому досвідові він усвідомив потребу всебічної праці зі слов'янської історії для [[англійська мова|англомовних]] [[студент]]ів. Його два томи, «Слов'яни: їх давня історія та цивілізація» та «Слов'яни в європейській історії та цивілізації», опубліковані відповідно в 1956 і в [[1962]] рр., ґрунтувалися на його гарвардських лекціях.

Помер у 82-річному віці [[4 листопада]] [[1975]] р. року, в тому самому місці, де й народився — у батьківській домівці, у своєму рідному селі, коли приїхав на відвідини зі [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]]. Був похований в родинній могилі.

* ''А. Г. Плахонін''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Dvornik_F Дворнік Френсіс] // {{ЕІУ|2|301}}

* ''{{ЕСУ|том = 7|сторінки = |автор = М. І. Мушинка''.|стаття = Дворнік Франтішек|id = 23802|ref = [httphttps://esu.com.ua/search_articles.php?id=article-23802 Дворнік Франтішек] // {{ЕСУ}}