Бродій Андрій Іванович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок) м технічні зміни, + персони за алфавітом, replaced: р-ну → району, . член → . Член, обл.) → області), тис. Членів → тис. чл за допомогою [[Вікіпедія:Aut |
Немає опису редагування |
||
Рядок 33:
Народився у [[1895]] р. у с. Кив'яждь (нині с. Кам'янське Іршавського району на Закарпатті) в сім'ї заможного селянина, колишнього заробітчанина-емігранта, який перебував у США. Після закінчення Ужгородської учительської семінарії в [[1914]] р. працював учителем у с. Великий Бичків (нині смт Рахівського району Закарпатської області). У роки [[Перша світова війна|Першої світової війни]] воював на фронтах, був поранений, а після закінчення війни і проголошення [[Угорська Народна Республіка|Угорської Народної Республіки]] в листопаді [[1918]] р. сприяв утвердженню угорської влади в Закарпатті. Автор низки п'єс та сатиричних творів.
Після входження Закарпаття до складу [[Чехословаччина|Чехословацької Республіки]] в [[1919]] р. влився в громадсько-політичне життя і незабаром визнаний лідером автономістського політичного руху та
На відміну від більшості політичних партій у Закарпатті, АЗС був практично незалежним від численних чеських і словацьких організацій. Уся його діяльність була опозиційною до центрального уряду ЧСР. Він виник як селянсько-землеробська партія з досить реальною господарською програмою (негайне проведення земельної реформи на користь безземельних й малоземельних селян, уведення справедливої податкової системи та вільної торгівлі, будівництво сільських доріг, розвиток ремесел і тваринництва в Закарпатті тощо). З часом на передній план в діяльності АЗС висунулися політичні завдання, головним з яких було здобуття автономії для Закарпаття в рамках всіх історико-етнічних територій, де проживали «підкарпатські русини». У своїй статті «Ми, автономісти, будуємо нову вільну автономну Підкарпатську Русь», опублікованій в 1935 р., А. Бродій писав: «Коротко скажу, чого ми, автономісти, хочемо і за що боремося: Підкарпатська Русь у її етнографічних кордонах від Попраду до Тиси, як указано в Сен-Жерменському мирному договорі і Конституції Чехословацької Республіки… Повинні ми знати те, що жити і утриматись у великій сім'ї народів вдасться нам тільки так, якщо в нашому краї, на своїй рідній землі володіти і господарювати будемо ми самі. За це ми боремося до цього дня. Сьогодні влада на нашій землі знаходиться не в наших руках, і ми бачимо і відчуваємо те, що наслідки нашої праці ми зберегти для себе не можемо. Тому ми боремось за автономію. Кожний знає, вже і відчуває, що так, як досі було, далі бути не може ні по-Божому, ні по-людському, ні по-природньому праву».
Очолювана А. Бродієм партія зростала у кількісному відношенні, насамперед за рахунок сільського населення. Наприкінці 30-х рр. АЗС нараховував від 5 до 7 тис. членів. Партія активно використовувала у своїх цілях
А. Бродій користувався авторитетом навіть серед частини виключно українського населення гірських районів. Особливу активність А. Бродій і його партія проявляли перед виборами. Практично під час усіх виборів АЗС був у першій трійці партій за кількістю одержаних голосів. Під час виборів до чехословацького парламенту в 1924 р. АЗС мав понад 21 тис. голосів (8,4% від усіх виборців), у 1925 р. — близько 28 тис. (11,6%), у 1929 р. — 48,5 тис. голосів (18,2%), у 1935 р. — 45 тис. голосів (13,9%).
А. Бродій представляв партію в чехословацькому парламенті з 1933 до 1938 р. і був чи не найактивнішим депутатом від [[Закарпаття]]. Його численні й різкі виступи в парламенті з критикою чехословацької влади і на захист прав та інтересів Підкарпатської Русі та його населення викликали захоплення у прибічників в рідному краї і незадоволення в урядових і політичних колах ЧСР. Він вимагав надання Закарпаттю автономних прав. У виступі в чехословацькому парламенті 4 червня 1934 р. депутат А. Бродій нагадав, що до цього часу ЧСР не виконала умови договору, згідно з яким Закарпаття було приєднано до республіки. 30 листопада того ж року, реагуючи на заяву Е. Бенеша про те, що закарпатці ще «не дозріли» до автономного управління, А. Бродій з парламентської трибуни заявив: «Якщо дозріла була Підкарпатська Русь приєднатися до республіки, так дозріла для того, щоб мала свої права. Це тільки відмовка, що карпаторуський народ незрілий».
У травні [[1938]] р. АЗС виступив ініціатором створення в Закарпатті блоку політичних партій
Разом з тим
Після окупації у березні [[1939]] р. всього Закарпаття Угорщиною А. Бродій повернувся до Ужгорода. У травні його разом з деякими іншими діячами АЗС ввели (без виборів) до нижньої палати угорського парламенту, де до 1944 р. він очолював групу закарпатських депутатів, вимагаючи автономних прав для свого краю. Свої автономістські ідеї пропагував в газетах «Русская правда» (1939-40) і «[[Русское слово]]» (1940-44), що видавались ним в Закарпатті. Але за період Другої світової війни він істотно змінив своє ставлення до Угорщини: від захоплення до розчарування. Під час Словацького національного повстання восени [[1944]] р. А. Бродій безуспішно намагався встановити контакти з радянськими спецслужбами. Коли радянські війська почали визволення Закарпаття, відмовився емігрувати до [[США]], хоча на депутатів парламенту Угорщини чекав літак.
|