Пірр Епірський: відмінності між версіями

Пірр був сином Еакіда і фессалійки Фтії. Мабуть, перший бойовий досвід Пірр отримав під час [[Війни діадохів|Четвертої війни діадохів]]. У 301 до н. е. він взяв участь в [[Битва при Іпсі|битві при Іпсі]] на боці Антігона і Деметрія Поліоркета.

Скориставшись міжусобицею що там спалахнула, Пірр втрутився в справи цієї країни. Під приводом допомоги одному з претендентів на македонський трон війська Пірра вторглися до Македонії, і заволоділи кількома містами. Інші правителі, побоюючись посилення впливу Пірра, теж втягнулися в македонські чвари. Серед них був і колишній союзник Пірра — Деметрій Поліоркет, що став тепер небезпечним суперником. Після нетривалої війни Деметрію вдалося оволодіти значною частиною Македонії, і якийсь час у країні було два правителі. Відносини Пірра і Деметрія все більше ускладнювалися. Деметрій добре знав свого колишнього сподвижника, його жадібність, його стремлінняпрагнення до захопленьзавоювань, і прагнув позбутися небезпечного сусіда. Особливо загострилися відносини між ними після того, як смерть дружини Деметрія (сестри Пірра) обірвала їх родинні зв'язки. Розбіжності незабаром переросли у збройну боротьбу. У цій війні розвернувся полководницькийрозкрився дар Пірра-полководця. Він розбив війська, послані проти нього Деметрієм ву 287 р. до н. е., і коли армія Деметрія перейшла на бік Пірра, вінтой став царем майже всієї Македонії. У Македонії Пірр все ж таки не зміг утвердитися. Кілька років йшла запекла боротьба. У цій тривалій боротьбі врештіВрешті-решт Пірр зазнав поразки від своїх численних супротивників і змушений був пітивідступити з Македонії у свій рідний [[Епір]].

У 281 р. Пірр уклав угоду з тарентійцамитарентійцями що боролися проти Риму договір і через рік висадився в [[Таранто|ТарентТаренті]] з 20 тис. солдатів, 3 тис. вершників, 2 тис. лучників, 500 пращників і 20 бойовими слонами. Крім Тарента, Пірра підтримували [[Метапонт]] та [[Гераклея Луканська|Гераклея]]. Тим часом на південь був посланий [[Консул (Стародавній Рим)|консул]] [[Публій Валерій Левін]], і дві армії зустрілися упоблизу Гераклеї, де Пірр здобув важку перемогу. Союзниками Пірра стали грецькі міста [[Кротоне|Кротон]] та [[Локри]], а також декілька італійських племен, внаслідок чого римляни практично втратили контроль над півднем Італії. Пірр став просуватися на північ, попутно сподіваючись зміцнити антиримську коаліцію, але з цього нічого не вийшло, і він перезимував ву [[Кампанія|Кампанії]]. Зрозумівши, що війна стає затяжноюзатягується, Пірр послав до сенату свого парламентера КінейяКінея. Проте один зіз сенаторів, [[Аппій Клавдій Цек]], запропонував не вести переговорів з ворогом, щоякий всеусе ще знаходяться на італійськоїіталійськії землі, і війна продовжилася. Навесні 279 р. Пірр атакував римські колонії в Луцеріі та [[Венузій|Венузії]] і спробував залучитиприхилити на свій бік [[Самніти|самнитівсамнітів]].

Рим теж став готуватися до війни, почав карбувати срібну валюту для потенційних союзницьких договорів з південнимипівденноіталійськими греками і вислав на схід дві консульські армії під командою Публія Сульпіція Саверріона і Публія Деція Муза. Поміж Луцерієм і Венузіем, поблизу [[Асколі-Сатріано|Аускула]], вони зустрілися з Пірром, який відкинув їх назад, хочахоч і не зумівзміг узятизахопити табір. Проте грецькі союзники запізнилися. В армії Пірра почалосяпочала падати бродіннядисципліна, і його лікар навіть запропонував римлянам убити царя. Але консули 278 року [[Гай Фабрицій Лусціній]] і [[Квінт Емілій Пап]] повідомили про це Пірру, жартома додавши, що Пірр, «мабуть, не здатен судити одночасно й друзів, і ворогів». Коли римляни оголосили про свій тимчасовий відхід з Тарента, Пірр у свою чергу оголосив перемир'я і розмістив там гарнізон. Однак це викликало невдоволення місцевих жителів, які зажадали від Пірра або продовження війни, або виведення військ і відновлення [[Статус-кво|статусу-кво]]. Паралельно з цим до Пірра дійшли прохання про висилку підкріплень в обложені [[Карфаген]]ом [[Сіракузи]] і в Македонію іта Грецію, ву які вторглися [[кельти|кельтські]] племена.

Пірр вирішив зайнятися сіцілійським театром військових дій, що дало можливість римлянам взяти в союзники самнівсамнітів іта підкорити [[Лукани|Луканівлуканів]] та брутіїв. Проігнорувавши вимоги тарентійців, Пірр з'явився в [[Сицилія|Сицилії]], де став збирати нову армію з Сіракуз і [[Акрагант]]а і ймовірно що налічувала 30 тис. піхотинців і 2500 вершників . Після цього він просунувся на схід і взяв карфагенську фортецю на горі [[Еріксен]], причому перший забрався на стіни. Карфагеняни були вимушені почати переговори, під час яких Пірр набрав нових союзників — [[мамертіни|мамертінів]]. До кінця 277 р. у карфагенян залишився лише один плацдарм на Сицилії — [[Лілібей]].

== Війна з АнтигономАнтігоном Гонатом ==

Повернувшись на батьківщину, Пірр почав боротьбу зі своїм основним супротивником, Антігоном Гонатом, який панував у всій Македонії та в ряді грецьких міст, у тому числі в Коринфі і Аргосі. Успіх знову супроводжував ПірруПірра. Після декількох битв йому вдалося витіснити Антігона Гоната з Македонії. Перемога, була затьмарена безчинствами найманців Пірра, які розграбували і осквернили могили македонських царів. Це викликало невдоволення населення. Прагнучи затвердитизміцнити свій вплив ву Греції, Пірр вплутався в боротьбу зі Спартою. Без оголошення війни він вторгся на її територію. Однак Пірр недооцінив твердість і мужність своїх нових супротивників. Він знехтував отриманих ним від спартанців гордим посланням. «Якщо ти бог, — писали спартанці, — то з нами нічого не станеться, бо ми нічим проти тебе не погрішили, якщо ж ти людина, то знайдеться хто-небудь та сильнішихсильніший за тебе!» Пірр осадивобложив Спарту. На допомогу спартанцям підходив загін, посланий Антігоном Гонатом. Тоді Пірр, не закінчивши кривавої суперечки з Спартою, прийняв фатальне рішення — ітийти на Аргос, де відбувалися чвари між різними групами населення. Пірр швидко йшов до [[Аргос|Аргосу]].

Він не зменшивзбавив темпу інавіть тоді, коли на його ар'єргард напали спартанці і в сутичці вбили його сина. У глибокій темряві військо Пірра підійшло до стін Аргоса. Скрадаючись, намагаючись не шуміти, воїни входили у ворота, які заздалегідь відкрили прихильники Пірра. Несподівано рух сповільнилося. У низькі ворота не могли пройти бойові слони. Довелося знімати з їх спин вежі, в яких розміщувалися стрільці, потім, вже за воротами, знову ставити вежі на спини гігантів. Ця затримка і шум привернули увагу аргосців, і вони зайняли укріплені місця, зручні для відбиття нападу. Одночасно аргосці відправили гінця до АнтігонуАнтігона з проханням надіслати підкріплення. Зав'язалася нічна битва. Обмежені вузькими вулицями і численними каналами, прорізанимищо прорізали місто, піхотинці і кінні воїни з труднощами просувалися вперед. Роз'єднані групи людей в тісноті і темряві билися кожна за себе, не отримуючи наказів командувача. Коли розвиднілося, Пірр побачив весь цей безлад і занепав духом. Він вирішив, поки не пізно, почати відступ. Однак у цій обстановці частина воїнів продовжувала бій. Пірр успішно відбивав натиск ворогів, але потім його відтіснили на вузьку вулицю. Там зібралося багато людей, які, притиснуті один до одного, з трудомледве могли битися. Під час сутички кинута з даху черепиця потрапила в незахищену нижню частину шиї Пірра. Впавши на землю, Пірр був оточений аргосцями і убитий.