Шамота Микола Захарович
Мико́ла Заха́рович Шамота́ (*4 грудня (17 грудня) 1916, Полтава — †4 січня 1984, Київ) — український літературознавець і критик партійного напряму.
Дійсний член АН УРСР.
1961—1978 — директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР.
Закінчив Ніженський педагогічний інститут (1939) й Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1953).
Спеціялізувався головно в ділянці теорії соціалістичного реалізму.
Микола Шамота був у складі комісії ЦК КПУ, яка у 1972-му році мала розглянути і поставити оцінку твору «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Івана Дзюби. Комісія спромоглася прийти до висновку, “...що підготовлений Дзюбою матеріал «Інтернаціоналізм чи русифікація?» є від початку і до кінця пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР...”
Твори
- «Ідейність і майстерність» (1953),
- «Про художність» (1957),
- «За велінням історії» (1965),
- «Гуманізм і соціалістичний реалізм» (1976) та ін.
Крім того, статті в літературній і партійній пресі, в яких Шамота гостро виступав проти відхилень у літературі від партійної лінії (про «Собор» Олеся Гончара, самвидавну літературу тощо).
Літературознавча спадщина Шамоти є зразком ідеологічного догматизму, непримиренного до відхилень від партійної лінії.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 612—616.
- Ю.З. Данилюк, О.Г. Бажан, «Опозиція в Україні», НАН України, Київ, 2000. - 616 с.
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |