Любанський Броніслав Йосипович
Броніслав Йосипович Любанський (нар. 18 березня 1905 — пом. 1967[1]) — генерал-майор Радянської Армії, бригадний генерал Війська Польського, учасник німецько-радянської війни.
Любанський Броніслав Йосипович | |
---|---|
Народження | 18 березня 1905 Брацлав, Подільська губернія, Російська імперія (тепер Немирівський район, Вінницька область) |
Смерть | 1967 Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
Приналежність | |
Роки служби | 1929—? |
Звання | генерал-майор Збройні Сили СРСР Генерал бригади (Польща) |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Любанський Броніслав Йосипович у Вікісховищі |
Біографія
ред.Броніслав Любанський народився 18 березня 1905 року в місті Брацлаві (нині — Вінницька область). Навчався у Вінниці. У 1929 році Любанський був призваний на службу до лав Робітничо-селянської Червоної армії. Закінчив Ленінградську військово-інженерну школу, в 1932 році — Військово-інженерну академію. Служив у стройових інженерних частинах.
З липня 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. Командував 377-м окремим мінно-саперним батальйоном 5-ї артилерійської бригади Південно-Західного фронту. Брав участь у боях на території України, був контужений. Пізніше Броніслав Любанський служив командиром 14-го гвардійського окремого батальйону мінерів, брав участь у Сталінградській битві[2].
У травні 1943 року, як поляк за національністю, Любанський був направлений на службу до складу Війська Польського. Командував саперною частиною у складі дивізії імені Тадеуша Костюшко, потім командував 1-ю Варшавсько інженерно-саперною бригадою. Активно брав участь у боях за визволення Польщі, а також у повоєнному розмінуванні Верхньої Сілезії і Померанії, за що був нагороджений багатьма польськими орденами і медалями.
У травні 1952 року Броніслав Любанський повернувся до СРСР. Помер у 1967 році, похований на Лук'янівському військовому кладовищі Києва.
-
Любанский Б. В. Військо Польське
-
Любанский Б. В. 1942 р.
-
Текст на фотографії 1942 р.
Нагороди
ред.СРСР
ред.- Орден Червоного Прапора (двічі)[2]
- Орден Вітчизняної війни II ступеня
- Орден Червоної Зірки (двічі)
- Медаль «За оборону Сталінграда»
- Медаль "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
Польща
ред.- Орден Virtuti Militari IV (1945) і V ступенів (1944)
- Орден «Хрест Грюнвальда» III ступеня (1945)
- Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (1945)
- Золотий Хрест Заслуги (двічі, 1946)[3]
- Медаль «За Одру, Нісу і Балтику» (1946)
- Медаль «За Варшаву 1939—1945» (1946)
- Бронзова медаль «Збройні сили на службі Батьківщини» (1951)
Примітки
ред.- ↑ Królikowski, 2010.
- ↑ а б Материалы ОБД «Подвиг народа»
- ↑ M.P. z 1946 r. Nr 107, poz. 200.[недоступне посилання](пол.)
Література
ред.- H. P. Kosk. Generalicja polska. — Pruszków : Oficyna Wydawnicza "Ajaks", 1998. — Т. 1.
- Z. Barszczewski. Sylwetki saperów. — Warszawa : Wydawnictwo Bellona, 2001. — ISBN 83-11-09287-7.
- Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943-1990. — Toruń, 2010. — Т. II: I-M.