Пухирник малий

вид рослин

Пухи́рник мали́й (Utricularia minor)[1] — багаторічна рослина родини пухирникових, один з небагатьох комахоїдних представників флори України. Торфоформуючий вид, занесений до Червоних книг України і Польщі.[2]

Пухирник малий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Пухирникові (Lentibulariaceae)
Рід: Пухирник (Utricularia)
Вид:
Пухирник малий (U. minor)
Біноміальна назва
Utricularia minor
L., 1753

Опис

ред.
 
Квіти

Трав'яниста рослина, що плаває у воді або лежить у прибережному мулі, гелофіт.

Кореневища редуковані. Зимуючі бруньки голі. Стебла завдовжки 5-20 (зрідка до 40) см. Листки чергові, розсічені на вузьколінійні долі, всі однакові за будовою і можуть нести ловчі пухирці завширшки 1-1,5 мм. Кожна доля завдовжки 2-18 мм, завширшки 4-20 мм.

Суцвіття — китиця з 2-6 квіток на квітконосі 5-15 см заввишки, що підіймається над поверхнею води. Віночок 7-12 мм завдовжки, світло-жовтий з червоними смужками, із короткою трубочкою та двогубим відгином. Шпорка коротка, нижня губа віночка видовжена. Плід — багатонасінна куляста коробочка завширшки 2-2,5 мм.

Екологія

ред.
 
Загальний вигляд скупчень пухирника малого у водоймі

Рослина водна, зростає у прісних замкнених та малопроточних водоймах — озерах, старицях. Віддає перевагу добре освітленим водоймам з мулувато-піщаним або мулувато-торфовим дном, також може зростати на обводнених торфовищах на глибині 5-100 см. Полюбляє воду з кислою реакцією, низьким вмістом мінеральних речовин і досить високим вмістом органічних. Належить до піонерів рослинного світу, що найпершими заселяють новоутворенні водойми. Коливання рівня води переносить погано.

У зв'язку з редукцією кореневої системи пухирник малий не має змоги всмоктувати з ґрунту азотисті сполуки, тому цей вид виробив пристосування для забезпечення організму азотом. Частина листків несе пухирці, які мають клапани. При наближенні дрібних водних безхребетних тварин клапани відкриваються, і жертву засмоктує всередину рухом води. Впіймані комахи перетравлюються за допомогою ферментів.

Квітне в липні-серпні, плодоносить у вересні. У відтворенні цієї рослини головну роль грає вегетативне розмноження за допомогою туріонів (зимуючих бруньок) або поділом рослини на частини. Насіннєве розмноження другорядне.

Поширення

ред.

Ареал охоплює помірні області Євразії. Пухирник малий трапляється у водоймах Середньої, Західної Європи і деяких субарктичних регіонів (зокрема Скандинавії), Сибіру, Далекого Сходу, Японських островів, Китаю, Гімалаїв, Середньої Азії, Кавказу, а також у Північній Америці.

В Україні ця рослина поширена переважно у Поліссі, інколи — в лісостепу. В степових районах пухирник малий трапляється вкрай рідко і лише по долинам великих річок.

Значення і статус виду

ред.

На скорочення українських популяцій впливають зміни рівня води, її забруднення, проведення таких меліораційних робіт як осушення і розчищення дна водойм. Пухирник малий охороняється в Черемському, Поліському, Рівненському заповідниках, Шацькому національному парку, Нижньоворсклянському, Надслучанському регіональних ландшафтних парках та заказнику «Теребіжі».

У природі рослини утворюють локальні скупчення, після їх відмирання рештки складають основу новоутвореного шару торфу.

Синоніми

ред.
  • Lentibularia minor (L.) Raf.
  • Utricularia bremii Heer
  • Utricularia minor subsp. bremii (Heer) Bertsch & F.Bertsch
  • Utricularia minor var. bremii (Heer) Franch.
  • Utricularia minor var. multispinosa Miki
  • Utricularia multispinosa (Miki) Miki
  • Utricularia nepalensis Kitam.
  • Utricularia pulchella C.B. Lehm.
  • Utricularia rogersiana Lace
  • Xananthes minor (L.) Raf.[1]

Література

ред.

Stanisław Kłosowski, Grzegorz Kłosowski / Rośliny wodne i bagienne. — Warszawa: Multico Oficyna Wydawnicza, 2007.(пол.)

Джерела

ред.
  1. а б The Plant List. [Архівовано 11 січня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  2. Red list of plants and fungi in Poland. Czerwona lista roślin i grzybów Polski. Zbigniew Mirek, Kazimierz Zarzycki, Władysław Wojewoda, Zbigniew Szeląg (red.). Kraków: Instytut Botaniki im. W. Szafera, Polska Akademia Nauk, 2006.(пол.)

Посилання

ред.