Хорватська мова

південнослов’янська мова

Хорва́тська мо́ва (хорв. hrvatski jezik) — мова, яка використовується переважно в Хорватії, Боснії і Герцеговині і сербській Воєводині, має статус міноритарної в Чорногорії, Австрії, Італії, Угорщині, Румунії. Є офіційною мовою Європейського Союзу. Належить до групи південнослов'янських мов.

Хорватська мова
hrvatski jezik
Поширення хорватської мови в межах хорватсько-сербської мовної системи      Хорватська мова є мовою більшості     Хорватська мова є мовою меншості або поширені інші мови
Поширення хорватської мови в межах хорватсько-сербської мовної системи
     Хорватська мова є мовою більшості     Хорватська мова є мовою меншості або поширені інші мови
Поширена вХорватія, Боснія і Герцеговина
РегіонПівденно-Східна Європа
Носії5,5 млн
Писемністьлатинка (гаєвиця)
КласифікаціяІндо-Європейська
Балтослов'янська
Слов'янська
Південно-слов'янська
Західно-південнослов'янська
Офіційний статус
ОфіційнаХорватія Хорватія
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Сербія Сербія (Воєводина)
Європейський Союз Європейський Союз
РегіональнаЧорногорія Чорногорія
Австрія Австрія
Угорщина Угорщина
Італія Італія
Румунія Румунія
РегулюєРада з нормативної стандартної хорватської мови (хорв. Vijeće za normu hrvatskoga standardnog jezika)
Коди мови
ISO 639-1hr
ISO 639-2hrv
ISO 639-3hrv

Стандартизована хорватська базується на найпоширенішому наріччі сербохорватської — штокавському, що є основою також стандартизованих сербської, боснійської та чорногорської. Інші сербохорватські наріччя (чакавське, кайкавське, торлацьке, крашевське) також поширені серед хорватів. Ці чотири наріччя, як і чотири стандартизовані мови часто окреслюють разом терміном сербохорватська мова. Щоправда, цей термін є дискусійним, особливо серед носіїв цих мов,[1] і в деяких колах вживають парафраз «боснійсько-сербсько-хорватсько-чорногорська мова».

У середині 18-го століття було здійснено перші спроби сформувати хорватський літературний стандарт на основі неоштокавського діалекту, який служив міжрегіональною лінгва франка, відводячи на другий план чакавське, кайкавське та штокавське просторіччя.[2] Вирішальну роль зіграли хорватські вуківці (послідовники Вука Караджича), які наприкінці 19-го ст. — на поч. 20-го ст. закріпили використання неоштокавського як літературного стандарту, а також фонологічної орфографії.[3]

Для запису хорватської мови використовують латинську абетку — «гаєвицю».[4]

Поширення і діалекти

ред.

Поширена в Боснії і Герцеговині, Хорватії, а також в Австрії та Італії.

Має три діалекти, які за варіантами займенника «що» у цих діалектах, називаються штокавський, чакавський та кайкавський діалект. Відмінності між цими діалектами виникли ще у дописемну епоху історії слов'янських народів.

Штокавська говірка

ред.

Штокавська говірка є розмовною головним чином у 2/3 з Хорватії, у хорватів у Сербії, Чорногорії, Боснії і Герцеговині.

Приклад: Što ću vam reć: u nama tuče hrvatsko srce!

Моліська хорватська говірка

ред.

Моліська хорватська говірка є розмовною в трьох селах італійської Молісії (Kruč, Štifilić, Mundimitar), заселених нащадками південних хорватів, які мігрували туди зі східного Адріатичного узбережжя в 15-му сторіччі. Оскільки ці люди мігрували далеко від решти частини їхніх родичів, тому мова діаспори чіткіша від стандартної мови і має більший вплив італійської мови. Моліська хорватська говірка — штокавська-чакавська говірка.

Чакавська говірка

ред.
 
Хорватська мова — чакавський діалект і піддіалекти (2008).

Чакавська говірка є розмовною в західній, центральній, і південній частині Хорватії, переважно в Істрії, затоці Кварнер, Далмації, а також в хорватських внутрішніх територіях (Гака, Покуп'є тощо). За чакавським говором ять здебільшо вживають як і або т як e (рідко як ye), або навіть змішано екавська-ікавська вимова. Багато говорів чакавської мають багато запозичень з венеційської, італійської, грецької і інших середземноморських мов.

Приклад: Ča ću vom reć: u nom tuče harvosko sarce!

Говірка хорватів Бургенланду

ред.

Ця хорватська говірка — чакавсько-штокавська говірка. Вона є розмовною перш за все у федеральній землі Бургенланд в Австрії, та в сусідніх областях у Відні, Словаччині, і Угорщині серед нащадків хорватів, які мігрували туди у 16-му сторіччі. Ці говори або, можливо, сімейство говорів абсолютно відмінне від стандартної хорватської. На них сильно вплинула німецька мова, а також угорська. Крім того, вони мають деякі властивості від усіх трьох головних діалектних груп у Хорватії, оскільки переселенці не походять цілком з тих самих областей Хорватії. Стандарт «Мікро-літературний» заснований на чакавській говірці &, і, подібний до чакавського говору, характеризується найконсервативнішими граматичними структурами: він зберігає ті форми, що втратила штокавська говірка офіційної хорватської мови.

Як мінімум 100 000 осіб говорять хорватською бургенладською говіркою, і майже всі двомовні з німецькою мовою. Її майбутнє непевне, але є деякий рух, щоб зберегти її. Вона має офіційний статус в шести районах Бургенланду, і використовується в деяких школах в Бургенланді та сусідніх західних частинах Угорщини.

Кайкавська говірка

ред.

Кайкавська говірка є здебільшого розмовною у мешканців півночі і північного заходу Хорватії, зокрема третини країни біля угорського й словенського кордону: головним чином навколо міст Загреб, Вараждин, Чаковец, Копривниця, Петриня, Делніце тощо. Подає ять здебільшого як e (рідко як дифтонг i); ця вимова не може дорівнювати екавсько-штокавській говірці, оскільки багато кайкавських говорів мають закритий e приблизно ae (від ять) і відкритий e (від оригінального e).

Є нестача декількох піднебінних звуків (ć, lj, nj, dž), знайдених в штокавській говірці, і має деякі запозичені слова від сусідніх словенських говорів, а також з німецької, головним чином у містах.

Приклад: Kaj bu vam rekel: v nam tuče horvatsko serce!

Історія

ред.
 
Башчанська плита. Приклад хорватської мови межі XIXII століть.
 
Місал князя Новака. Приклад хорватської мови 1368 року.

Найдавніші писемні пам'ятки датуються XII сторіччям (Башчанський напис, написаний глаголицею, близько 1100 року; Грамота Куліна, написана кирилицею 1189 року). У теперішній мові використовується хорватський варіант латинки.

Літературна мова створена у 2-й половині XV століття на основі штокавських говірок.[5] У її формуванні визначну роль відіграли хорватські францисканці, єзуїти, хорвати Бартол Кашич, Людевит Гай. Об'єднання у літературній мові особливостей різних діалектів дало велику варіативність літературної мови як у лексиці, так у фонетиці і морфології. Орфоепічна норма вимови — подвійна: на місці старого «ятя» (Ѣ) допускається вимова [ije] (mlijeko — молоко,) або [je] (mljekara), що відповідно називається ijeкавською та кавською вимовою.

Фонетика

ред.

Мові властиві довгі та короткі голосні та тонічний (музичний) наголос, що відрізняє її від усіх інших слов'янських мов. Існує складотвірний сонант [r].

Розвиток Ять

ред.

Прото-слов'янський голосний звук ять з часом змінився, і зараз щодо нього існують три варіанти:

  • В ікавській вимові ять перетворився на звук [i] (штокавська, чакавська, кайкавська говірка).
  • В екавській вимові ять перетворився на звук [e] (кайкавська, чакавська, штокавська говірка).
  • В ієкавській вимові (ijekavski) ять перетворився на дифтонг [ie] і передається на письмі як ije або je (штокавська, чакавська говірка).

У хорватській мові довгий дифтонг реалізується як [ie][6].

Морфологія

ред.

Іменники, прикметники, займенники та числівники змінюються за відмінками.

Дієслово має розвинену систему дієвідміни: чотири ряди простих та складних форм минулого часу, два ряди форм майбутнього часу. Інфінітив може заміняти конструкція зі сполучника «da» і форми теперішнього часу.

Письмо

ред.
A a B b C c Č č Ć ć D d Đ đ
Dž dž E e F f G g H h I i J j
K k L l Lj lj M m N n Nj nj O o
P p R r S s Š š T t U u V v
Z z Ž ž (i+e=ie) (r+r=ŕ)

Словник прикладів відмінностей між мовами

ред.
Українська Верхньолужицька Хорватська Сербська
Порівняння Přirunanje Usporedba Поређење (Poređenje)
Європа Europa Europa Европа (Evropa)
Нідерланди Nižozemska Nizozemska Холандија (Holandija)
Італійці Italčenjo Talijani Италијани (Italijani)
Всесвіт Uniwersum, swětnišćo Svemir Васиона (Vasiona)
Хребет Rjap Kralježnica Кичма (Kičma)
Повітря Powětr Zrak Ваздух (Vazduh)
Виховання Kubłanje, wukubłanje Odgoj Васпитање (Vaspitanje)
Тиждень Tydźeń Tjedan Седмица (Sedmica)
Історія Stawizny Povijest Историја (Istorija)
Штани Cholowy Hlače Панталоне (Pantalone)
Живіт Brjuch Trbuh Стомак (Stomak)
Наука Wěda Znanost Наука (Nauka)
Особисто Wosobnje Osobno Лично (Lično)
Особа Wosoba Osoba Лице (Lice)
Об'єднані Нації Zjednoćene narody Ujedinjeni Narodi Уједињене Нације (Ujedinjene Nacije)
Хліб Chlěb Kruh Хлеб (Hleb)
Штучний Kumštny Umjetni Вештачки (Veštački)
Хрест Křiž Križ Крст (Krst)
Демократія Demokratija Demokracija Демократија (Demokratija)
Виявлення Spóznaće Spoznaja Сазнање (Saznanje)
Острів Kupa Otok Острво (Ostrvo)
Офіцер Oficěr Časnik Официр (Oficir)
Дорожній рух Nadróžny wobchad Cestovni promet Друмски саобраћај (Drumski saobraćaj)
Автомагістраль Awtodróha Autocesta Аутопут (Autoput)
Довжина Dołhosć Duljina Дужина (Dužina)
Спілка Udruga Удружење (Udruženje)
Фабрика Fabrika, twornja Tvornica Фабрика (Fabrika)
Загальний Powšitkowny Opće Опште (Opšte)
Христос Chrystus Krist Христос (Hristos)
Вибач Wodajće prošu Oprosti Извини (Izvini)
Нормативна рідна мова Maćernorěčny standard Materinski jezični standard Матерњи језички стандард

Нагороди

ред.

Щорічно в Хорватії відбувається відзначення нагородою доктора Івана Шретера за найкраще слово, написане хорватською.

Примітки

ред.
  1. Radio Free Europe — Serbian, Croatian, Bosnian, Or Montenegrin? Or Just 'Our Language'? [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.] Živko Bjelanović: Similar, But Different, Feb 21, 2009, accessed Oct 8, 2010
  2. Bičanić et al. (2013:55)
  3. Bičanić et al. (2013:84)
  4. Croatia: Themes, Authors, Books | Yale University Library Slavic and East European Collection. Library.yale.edu. 16 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 27 жовтня 2010.
  5. Stjepan Babić: Hrvatski jučer i danas, Školske novine, Zagreb, 1995., str. 250, 953—160-052-X
    Od ulaska štokavskoga narječja u hrvatsku književnost hrvatski književni jezik štokavskoga tipa razvijao se evolutivno, bez velikih lomova i usjeka pa se kraj 15. stoljeća može s pravom smatrati početkom današnjeg hrvatskog književnoga jezika odnosno početkom njegovog standardiziranja, jer je među ostalim, već onda bio polivalentnim. Točnije, jezik najrazvijenije i vrlo utjecajne dubrovačke književnosti, koja je utjecala na sve ostale pisce na hrvatskom jeziku, postao je standardnim.
  6. Govor XXV (2008), 1 [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.] S. Habijanec: Fonološki opis hrvatskoga dvoglasnika i slovačkih dvoglasnika, str. 50
    «Problematika fonološkoga statusa /i͡e/ u hrvatskom jezikoslovlju mnogo je izraženija, budući da njegova fonematičnost još uvijek nije potpuno dokazana niti općeprihvaćena. Ono u čemu se svi autori slažu jest da je refleks dugoga praslavenskoga jata u hrvatskom jednosložan…, refleks dugoga jata u hrvatskom se jeziku ostvaruje kao jedinstveni dvoglasnik 'i͡e' koji se u realizaciji razlikuje od dvosložnog slijeda ije, ali i od jednosložnoga slijeda 'jē'.»

Див. також

ред.

Література

ред.
  • Васильєва Л. Хорватська мова: Навчальний посібник / 2-ге видання, доповнене. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 312 c. — ISBN 966-613-467-5
  • Васильєва Л., Пешорда Д. Хорватська мова: Збірник вправ. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. — 128 с.
  • Штокавські літературні мови: проблеми становлення, розвитку, сучасний стан / Л. П. Васильєва; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л., 2002. — 344 c. — Бібліогр.: с. 315—339.

Посилання

ред.
 
Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
хорватською мовою
Glavna stranica