Єменське Мутаваккілітське Королівство

Єменське Мутаваккілітське Королівство ([المملكة ‏المتوكلية اليمنية Al-Mamlakah Al-Mutawakkilīyah Al-Yamanīyah] ), або Мутаваккілітське Королівство Ємен — держава у 1918 — 1962 роках в північній частині сьогоденного Ємену.

المملكة ‏المتوكلية اليمنية Al-Mamlakah Al-Mutawakkilīyah Al-Yamanīyah Єменське Мутаваккілітське Королівство
↓ 1918 – 1962
Прапор Герб
Гімн Royal Salute
Ємену: історичні кордони на карті Єменське Мутаваккілітське Королівство у 1962.
Столиця	Сана (1918–1948) Таїз (1948–1962)
Мови	арабська, Фарсі
Релігії	Шиїзм
Форма правління	Абсолютна монархія
Імам
- 1918–1948	Ях'я бен Мухаммед Хамід-ад-Дін
- 1948–1962	Ахмед ібн Ях'я Хамідаддін
- 1962	Мухамед аль-Бадр
Історичний період	Перша Світова війна / Холодна війна
- Засновано	30 жовтня 1918
- Ліквідовано	26 вересня 1962
Площа
- 1962	195 000 км2
Валюта	Північноєменський ріал
Попередник Наступник Емірат Джебель-Шаммар Єменський вілаят Єменська Арабська Республіка
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Єменське Мутаваккілітське Королівство

Історія

Релігійні лідери секти Зейдитів шиїтського ісламу перемогли війська Османської імперії на терені сьогоденного північного Ємену в середині 17-го століття, проте єдність Ємену ускладнювалось через труднощі управління гірською місцевістю Ємену. У 1849 році Османська імперія окупувала прибережний район Тіхама і змусила імамів Зейдідів підписати договір, визнаючи сюзеренітет та дозволяючи Османській імперії мати невеликий військовий гарнізон у Сані. Але туркам не вдалося повністю зламати спротив місцевих зедитів. У 1913 році, незадовго до Першої світової війни, Османська імперія надала певну автономію гірським зейдитам.

30 жовтня 1918, після розпаду Османської імперії, імам Ях'я бен Мухаммед Хамід-ад-Дін династії аль-Касимі проголосив Північний Ємен незалежною державою. У 1926 році імам Ях'я оголосив себе королем Єменського Мутаваккілітського Королівства, а також зейдитським духовним лідером, держава отримала міжнародне визнання.

У 1920-х роках, Ях'я розширив єменську владу на північ, на південний Тіхама і південний Асір, але зіткнувся зі зростаючим впливом короля Неджду і Хиджазу, Абдель Азіз ібн Сауд. На початку 1930-х років, Саудівські війська відвоювали більшу частину цих теренів і окупували навіть Ходейду. Нинішній кордон з Саудівською Аравією було демарковано 20 травня 1934 Таїфським договором, після Саудівсько-єменської війні 1934 року. Ях'я не визнав південні межі свого королівства з британським протекторатом Аден (пізніше Народна Демократична Республіка Ємен), через неврегульованість кордону між Османською імперією і Великою Британією.

Ємен став одним із засновників Ліги арабських держав у 1945 році і вступила в Організацію Об'єднаних Націй 30 вересня 1947 року.

Імам Ях'я загинув під час державного перевороту 1948 року, проте за декілька місяців його спадкоємець - Ахмад бін Ях'я, став до влади. Його правління ознаменувалося розвитком економіки і зростанням напруженості з Великобританією через британську присутність на півдні, що було на шляху створення Великого Ємену. У березні 1955 року, відбулася наступна спроба перевороту, але його було швидко придушено.