Шевченко Володимир Павлович (артист)

Шевченко Володимир Павлович (нар. 18 квітня 1935, с. Розенталь (до 1946р.), тепер Благодатівка, Великоолександрівського. р-ну Херонської обл. — пом. 4 грудня 1994, м. Херсон) — народний артист України (1993).

Файл:Володимир Павлович Шевченко.jpg

Шевченко Володимир Павлович Народний артист України
(1935-1994)

Освіта

Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого, акторський факультет (курс М.М.Крушельницького, 1962).

Театральна діяльність

Служив все життя у Дніпропетровському академічному українському музично-драматичному театрі ім. Т.Шевченка (1962-1994) з перервою в Одеському державному українському музично-драматичному театрі (1974).

Володимир Шевченко – актор широкого творчого діапазону, який володів даром внутрішнього і зовнішнього перевтілення, яскравою фантазією. Індивідуальність актора вирізнялася тонкістю психологічного малюнка, глибоким аналізом ролей, сміливістю і винахідливістю прийомів, тонким почуттям гумору. Мав хист до малювання, грав на баяні. Кращі ролі: Назар («Марина» М.Зарудного), Остап («Тарас Бульба» за М.Гоголем), Семен (“Дай серцю волю-заведе в неволю» М.Кропивницького), Василь Безродний («Лимерівна» П.Мирного), Полушкін («Не стріляйте в білих лебедів» Б.Васильєва), Цар («Віщі сни прометея» В.Канівця), Федір «Материнська доля» («Мати-наймичка») за Т.Шевченком), «Окоп («Ханума» А.Цагарелі), Чуприна («Тил» М.Зарудного), Винокур («Майська ніч» М.Старицького), Бризгалов («Кафедра» В.Врублевської), Тев’є («П’ять діамантів Тев’є-молочника» за Шолом-Алейхемом), Борис Тимофійович («Леді Макбет Мценського уїзду» Лєскова), Батько («З коханням не жартують» П.Кальдерона), Дяк («Маруся Чурай» Л.Костенко) та багато інших.