Утилітаризм

Утилітари́зм — багатозначний термін, зокрема, в залежності від контексту:

Ідеалістичне філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з точки зору їх корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб; зародилося у Великій Британії в XIX ст.; пізніше розвинене економістами австрійської школи у вигляді теорії корисності.
Принцип оцінювання всіх предметів, процесів, явищ, відомостей тільки з погляду їхньої корисності, можливості служити засобами для досягнення яких-небудь цілей.
Напрям в етиці, який вважає користь основою моральності.
Вузький практицизм, прагнення діставати з усього безпосередню матеріальну вигоду, користь.

Вчення отримало широке поширення у Великобританії в 19 ст., відображаючи умонастрої деяких верств англ. ліберальної буржуазії.

Д. Бентам, основоположник утилітаризму, вважав основою моралі корисність, яку він ототожнював із насолодою. Виходячи з натуралістичного і позаісторичного розуміння природи людини, Бентам бачив кінцеве призначення моралі в тому, щоб сприяти природному прагненню людей відчувати насолоду й уникати страждань. У сприянні «найбільшому щастю» (задоволення) для «найбільшого числа людей» і полягає, згідно з Бентамом, сенс етичних норм і принципів.