Чавдар Єлизавета Іванівна
Єлизаве́та Іва́нівна Чавда́р (23 лютого 1925, Одеса — 27 грудня 1989, Київ) — українська радянська оперна співачка, народна артистка СРСР. Професор та завідувач кафедри сольного співу Київської консерваторії.
| Єлизавета Іванівна Чавдар | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 23 лютого 1925 Одеса | |||
| Померла | 27 грудня 1989 (64 роки) Київ | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | українська співачка (лірико-колоратурне сопрано) і педагог | |||
| Alma mater | Одеська консерваторія | |||
| Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |
| |||
| IMDb | ID 0154474 | |||
Біографічні дані
Народилася 23 лютого 1925 р. в Одесі в робітничій родині. По закінченню школи в 1943 році, Єлизавета вступила до Одеського університету на філологію. Проте вже через рік, після зустрічі із професором Одеської консерваторії Ольгою Миколаївною Аслановою вона стала студенткою Одеської консерваторії. Після другого курсу Єлизавету переводять на четвертий курс, її залучають до участі у виставах Оперної студії консерваторії, де Єлизавета Чавдар виконала свою першу сценічну партію пажа Керубіно у «Весіллі Фігаро» Моцарта. В 1948 році закінчила із червоним дипломом навчання в Одеській консерваторії і її запршують на звітний концерт найкращих випускників консерваторій України, де вона виконала арію Розіни з опери «Севільський цирульник». Після блискучого виступу її запросили на роботу до столичного Київського театру опери і балету.
Протягом 1948-1968 років- солістка Київського театру опери та балету. Народна артистка СРСР (1952). Від 1949 року виступала в багатьох країнах Європи, в Канаді, Китаї та Індії. Здобула першу премію на міжнародному конкурсі співаків-солістів у Берліні 1951.
У 1968-1989 викладала в Київській консерваторії, де очолювала кафедру сольного співу. З 1979 - обіймала посаду професора. Серед її учнів були Н. Біорро (Кравцова), В. Лук’янець, Л. Колос, А. Солов'яненко, Л. Давімко. Єлизавета Чавдар була постійним членом журі Міжнародного конкурсу ім. П. І. Чайковського, Всесоюзного конкурсу ім. М. І. Глінки, республіканського конкурсу ім. М. В. Лисенка.
Померла 27 грудня 1989 року в Києві, похована на Байковому кладовищі.
Головні партії
- Марильця, Венера («Тарас Бульба», «Енеїда» М. Лисенка).
- Йолан («Мілана» Г. Майбороди).
- Джільда, Віолетта («Ріґолетто», «Травіата» Дж. Верді).
- Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні).
- Мюзетта («Богема» Дж. Пуччіні).
- Лючія («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті) та ін.
Вшанування пам'яті
На честь співачки названо вулицю у Києві[1]. У Київській консерваторії їй встановлено меморіальну дошку.
Примітки
- ↑ Рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 530/2599 «Про найменування вулиць у м. Києві» // Хрещатик. — 2009. — № 172 (3618). — 9 грудня. — С. 5. [Архівовано з першоджерела 18 лютого 2013.]
Посилання
- ТУРКЕВИЧ, Василь. Голос, який зачаровував усіх. «День» №238,(2009). Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 5 серпня 2013.
- Єлизавета Чавдар
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина.
- Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 625.
- Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |