Оді Леон Мерфі
Оді Леон Мерфі (англ. Audie Leon Murphy; нар.20 червня 1925, Кінгстон, Гант, Техас — пом. 28 травня 1971, Браш маунт, поблизу Катоба, Роаноук, Вірджинія) — американський військовослужбовець, перший лейтенант армії США часів Другої світової війни, кавалер Медалі Пошани, удостоєний найбільшої кількості нагород за особисту мужність і героїзм на полі бою. Найвищу нагороду — Медаль Пошани — здобув у віці 19 років, коли у січні 1945 року протягом години практично один стримував атаку роти німецьких солдатів, а згодом неодноразово поранений та без боєприпасів організував контратаку в боях у Кольмарському котлі.
| Оді Леон Мерфі Audie Leon Murphy | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| англ. Audie Leon Murphy | |||||||||||||||||||||||||
 Оді Мерфі у військовій формі з повним комплектом бойових нагород. 1948 | |||||||||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | Audie Leon Murphy | ||||||||||||||||||||||||
| Народження | 20 червня 1925.svg){kind=small} Кінгстон, Гант, Техас | ||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 28 травня 1971 (45 років) Катоба, Роаноук, Вірджиніяавіакатастрофа | ||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Арлінгтонський національний цвинтар, Вірджинія | ||||||||||||||||||||||||
| Країна | США | ||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |  Армія США Національна Гвардія Армії США | ||||||||||||||||||||||||
| Рід військ |  піхота | ||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1942–1945 1950–1966 | ||||||||||||||||||||||||
| Звання |  перший лейтенант майор (НГ армії США) | ||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Друга світова війна | ||||||||||||||||||||||||
| Автограф |  | ||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
   | ||||||||||||||||||||||||
| audiemurphy.com | |||||||||||||||||||||||||
 Оді Леон Мерфі у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||
_-_ribbon_bar.png){kind=small}
Після війни Мерфі розпочав 21-річну кар'єру професійного актора переважно у фільмах-вестернах. У 1955 році зіграв себе в автобіографічній стрічці «До пекла та назад».
Загинув в авіакатастрофі в горах Вірджинії у травні 1971 року, коли летів пасажиром на борту літака Aero Commander 680.
Біографія
Оді Мерфі народився 20 червня 1925 року сьомим з дванадцяти дітей бідної сім'ї ірландських сілян-арендаторів Емметта Беррі Мерфі та його дружини Джозі Белл Кіліан у невеличкому містечку Кінгстон у Техасі. Батько Оді покинув свою жінку з дітьми напризволяще, тому після 5-го класу початкової школи молодику довелось заробляти на життя, працюючи на бавовняних плантаціях за долар у день і займаючись полюванням на прожиття. Завдяки цьому він здобув відмінні навички поводження зі зброєю та навчився влучно стріляти з рушниці. У 1941 році від ендокардиту та пневмонії померла мати Оді Мерфі, й той змушений був шукати собі роботу для того, щоб підтримати малечу та заробити дещиця грошей на їхнє утримання.
Після нападу японців на Перл-Харбор у грудні 1941 року, Мерфі спробував поступити на військову службу, але через малий вік, зріст та брак ваги його не прийняли. Тільки 30 червня 1942, коли його сестра підробила дату народження брата, Оді прийняли до лав армії США. Молодий хлопчик пройшов базове тренування на базі Кемп-Волтерс та відправлений на підвищення кваліфікації до Форт Миду, де відзначився, як один з найкращих стрільців.
20 лютого 1943 року Мерфі у складі роти «B», 1-го батальйону, 15-го піхотного полку, 3-ої піхотної дивізії під командуванням генерал-майора Лучіана Траскотта висадився на узбережжя Французького Марокко у Касаблаці. Після довгих тренувань та навчань у Північної Африці, підрозділ Мерфі взяв участь у висадці морського десанту в Сицилії. 7 травня 1943 року молодого вояка підвищили до рядового першого класу, а 15 липня — у капрали.
10 липня 1943 року 3-я дивізія висадилася поблизу сицилійської Лікати. Незабаром під час розвідувального патрулювання біля Канікатті, Мерфі вбив двох італійських офіцерів, що намагалися втекти. В подальшому бився разом з підрозділом у боях на острові, а у вересні 1943 висадився біля Баттіпалья під час морського десанту у Салерно. В одному з боїв у річки Вольтурно він з товаришами потрапив у засідку, попри вогню противника з кулемета впритул, Мерфі з другом спромоглися раптово відреагувати на ситуацію та закидали німців гранатами, вбивши п'ятьох з них. У жовтні в однієї з сутичок у Міньяно-Монте-Лунго він знищив у бою трьох та захопив у полон ще чотирьох німецьких солдатів. 13 грудня йому присвоїли звання сержанта, а в січні — штаб-сержанта.
21 січня Мерфі госпіталізували з малярією в Неаполі, тому він не зміг взяти участь у морському десанті на плацдарм Анціо. Однак, після одужання, 29 січня штаб-сержант Мерфі повернувся до строю, й активно бився у бою при Чистерна-ді-Латіна. За проявлену рішучість та лідерські якості призначений головним сержантом взводу. Протягом весни його підрозділ змагався з німцями на оборонних рубежах в Італії, здійснив чимало вилазок у тил противника, захоплюючи німецьких вояків у полон. За бої в Італії його нагородили Срібною зіркою, а згодом він удостоївся бронзового дубового листя до відзнаки.
4 червня 1944 року американські війська увійшли до Риму, й батальйон Мерфі перебував тут протягом червня та липня.
Див. також
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оді Леон Мерфі |
Література
- Champagne, Daniel R (2008). Dogface Soldiers: The Story of B Company, 15th Regiment, 3rd Infantry Division: from Fedala to Salzburg, Audie Murphy and His Brothers in Arms. Merriam Press. ISBN 978-1-4357-5767-7.
- Gossett, Sue (1996). The Films and Career of Audie Murphy. Empire Publishing. ISBN 978-0-944019-22-1.
- Nott, Robert (2005). Last of the Cowboy Heroes: The Westerns of Randolph Scott, Joel McCrea, and Audie Murphy. McFarland & Company, Inc. ISBN 978-0-7864-2261-6.
- Smith, David A. (2015). The Price of Valor: The Life of Audie Murphy, America's Most Decorated Hero of World War II. Regnery History. ISBN 978-1-62157-317-3.