Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях
'Санктуарій Пресвятої Діви Марії Цариці Миру, чи косте́л Благовіщення — одна з найвизначніших пам'яток пізньобарокової архітектури 18 століття у Більші́вцях (нині Галицький район, Івано-Франківська область, Галичина, Україна). Його величавий силует разом із монастирем кармелітів творить своєрідний орієнтир у навколишній панорамі.
| Санктуарій Пресвятої Діви Марії Цариці Миру | |
|---|---|
 | |
| 49°10′48″ пн. ш. 24°44′18″ сх. д. / 49.1801530000277722° пн. ш. 24.73837200002777692° сх. д.Координати: 49°10′48″ пн. ш. 24°44′18″ сх. д. / 49.1801530000277722° пн. ш. 24.73837200002777692° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, Більшівці, Галицький район, Івано-Франківська область |
| Стиль | бароко |
| Належність | РКЦ |
  Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях (Україна) | |
 | |
 Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях у Вікісховищі | |
Історія
1624 р. ченці ордену кармелітів босих, запрошені до Більшівців його власником, від 1617 р. коронним гетьманом Марціном Казановським, збудували тут дерев'яні костел і монастир.
Під час війни 1655 р. костел та будівлі монастиря були зруйновані, з часом запустіли. Фундатором відбудови нової святині став державний діяч Гондорф, однак йому не вистачило коштів.
У 1717 році полковник Я. Галецький розпочав будівництво мурованого костелу (за іншими даними, у 1718 році розпочалась відбудова храму[1]). Після смерти полковника (1720 р.) справу продовжила його вдова Тереза з Каршніцьких. Львівський латинський архієпископ Ян Скарбек освятив храм у 1725 році.[1]
Пізніше будівництво, декорування храму відбувалось на пожертви власників міста князів Яблоновських. Поряд із костелом відбудовували келії кляштора (монастиря). З ініціативи наступного власника Більшівців, останнього з роду Яблоновських — князя Антонія Барнаби (сина Станіслава Вінцентія Яблоновського), було виготовлено вівтарі, розписано фресками внутрішні стіни костелу. 15 серпня 1777 р. храм освятив (консекрував) Львівський латинський архиєпископ К. Цешковський як храм Благовіщення.
У 1990-х роках — пустка; за спогадами очевидців, по храму були розкидані людські кістки та черепи.
Костел Благовіщення у Більшівцях — одна з найгарніших пам'яток сакрального мистецтва Галичини XVIII ст., що збереглася донині. На основі науково-проектної документації, розробленої фахівцями Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» 2002 року, розпочато реставрацію костелу і монастирського комплексу при ньому.
Станом на березень 2010 р. костел реставрується коштом програм Міністерства культури та мистецтв Польщі. У червні 2013 інтер'єр був уже відновлений, встановлено лави всередині храму для парафіян.
Монастир
Монастир кармелітів взутих збудовано на високому пагорбі. Разом із костелом був обведений мурованими цегляними стінами. Висота стін місцями досягала 2 метрів, ширина — близько 1 метра. Від монастиря залишився західний корпус келій, східці з підпірними стінами, західна в'їзна споруда.
Монастир був сполучений з костелом двома ворітьми: західними і східними. Західні ворота, розміщені між корпусом келій та костелом, є своєрідною в'їзною спорудою — це ворота-проїзд в одноповерхову сторожку (2-й поверх втрачено). Тепер західний корпус келій монастиря — це двоповерхова цегляна споруда, прямокутна в плані, розташована з південного боку костелу на віддалі близько 10 метрів.
У XIX ст. монастир кармелітів у Більшівцях був одним із найбільших у Галичині (свідчать документи, які зберігалися в його архіві до початку Першої світової війни). За описом 1788 р., архів налічував 701 том найрізноманітніших матеріалів. Перед початком війни частину документів таємно вивезли до архіву, розміщеному в колишньому Бернардинському монастирі у Львові. Решту документів після закриття храму передали Львівській науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника.
Монахи-кармеліти видавали книги, малювали ікони, опікувалися хворими та школою, при монастирі існував притулок для вбогих. До Першої світової війни конвент у Більшівцях був центром римо-католицької парохії.
Ікона Більшівецької Божої Матері
Монастир був відомий чудодійною іконою («образом») Більшівецької Божої Матері. Наприкінці Другої світової війни у 1945 році кармеліти покинули обитель, ікону забрали з собов, яку в 1966 перевезли[2] до Ґданьська, де він зберігається у костелі святої Катажини.
2002 року монастир був переданий під опіку ченців-францисканців із Польщі. Станом на березень 2010 р. в монастирі було троє ченців і пріор[3].
На території монастиря коштом Сейму Польської Республіки заплановано спорудження Молодіжного центру миру та єднання.
Автори
Архітектори храму невідомі. Багато архітектурних вирішень головного фасаду костелу пов'язуються з творчістю Бернарда Меретина (мотиви вікон у нішах, відкритий притвор, гладкі аттики, увінчані вазами), та, ймовірно, скульптора Пінзеля і його школи.[4] Під час перебудови храму Полейовський Петро працював архітектором-декоратором, видозмінивши характер інтер'єрів костелу шляхом впровадження однорідних вітарів та нових деталей.
Легенда
Легенда твердить, що є підземний хід (тунель) від костелу до палацу Кшечуновичів. Досліджень поки що не проводили.
Примітки
Джерела
- Роксолана Береговська. Барочний кармелітський Благовіщенський костел у Більшівцях // Пам'ятки України. — 2013. — № 6 (червень). — С. 40—43.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Санктуарій Матері Божої Цариці миру у Більшівцях |