Чайка (човен)
Ча́йка — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків XVI—XVII ст. у вигляді величезної видовбаної колоди, по бортах обшитої дошками. Довжина — близько 18 м, ширина й висота бортів — до 4 м. Ззовні бортів для захисту від стріл і куль кріпився пояс із очерету. Чайки мали поперечні переборки й лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носове і кормове керма, вміщували до 70 осіб. Озброєння — 4-6 фальконетів (гармат калібру 30 мм).
Зображення судна (чайки) запорозьких козаків з книги «Опис України» Ґійома Левассера де Боплана
| |
Історія | |
---|---|
Військо Запорозьке | |
Спуск на воду: | XVI ст. |
Основні характеристики | |
Клас і тип: | Човен |
Довжина: | 18 м. |
Ширина: | 4 м. |
Осадка: | 1,5 м. |
Екіпаж: | 50 осіб |
Озброєння: | 4-6 фальконетів (гармат калібру 30 мм) |
Опис
Човен у вигляді величезної видовбаної колоди (з верби або липи), по бортах обшитої дошками. Довжина — 15.5 — 21,5 м, ширина й висота бортів — до 4 м.
Чайки не мали ні кіля, ні палуби. Головною частиною чайки був кіль-човник довжиною близько 15 метрів, видовбаний з липової або вербової колоди, розширений догори. Від нього розбудовували корпус, прибиваючи дошки цвяхами, розширюючи і його зі збільшенням висоти. Міцно спаяні дошки обтягували липовою корою і обливали смолою. Потім ззовні по обох боках прив'язували снопи очерету, які не дозволяли човну затонути навіть тоді, коли він наповнювався водою. Вони також охороняли екіпаж від куль[1].
За гетьманування Івана Мазепи на один козацький човен, окрім дерева, витрачалося 13 пудів заліза, 2 діжки смоли, 200 аршинів полотна, 20 сажнів линви, 3 пуди клоччя, 195 аршинів різних шнурів для підв'язування очерету. Доречно вказати, що на будівництво однієї турецької галери витрачалося 150 центнерів заліза, 168 центнерів мотузок і канатів на снасті[1].
Довжина чайок сягала 20 метрів, ширина — 4, осадка — 1,5 метра[1].
На борту очеретовий пояс, який захищав при обстрілі і від затоплення. На чайках було два стерна, спереду і ззаду, щоб не треба було повертати; була й щогла для вітрил, але козаки надавали перевагу веслам. З кожного боку чайки мали по 10 — 20 весел. Крім веслярів на човні могли розміститися 50 — 70 озброєних козаків та 2 — 6 фальконетів (гармати калібром 30 мм), порох, свинець, ядра, харчові продукти.
У будівництві чайок брали участь до 60-ти майстрів. На її спорудження йшло два тижні.
Французький інженер Ґійом Боплан, який у XVII столітті перебував на польській службі і займався будівництвом фортець в Україні писав:
«Козаки будують човни довжиною 60, шириною від 10 до 12, і глибиною і 12 футів. Човни ці без кіля, дно їх складається з видовбаної вербової або липової колоди, довжиною близько 45 футів, воно обшивається з боків на 12 футів догори дошками, завдовжки від 10 до 12, і завширшки1 фут і прибиваються одна до одної так точно, як і при побудові річкових суден... Довжина човна поступово збільшується догори: це ясніше видно із прикладеного малюнка. На ньому можна помітити товсті канати з очерету, які обвиті ликами або глодом й, як зв'язані бочечки, обхоплюють човен від корми до носа... Човни козацькі, маючи з кожного боку по 10-15 весел, плавають на веслах швидше за турецькі галери... Помічають же ворожий корабель чи галеру швидше, ніж турки помітять їх човни, що піднімаються над морською поверхнею не більше ніж на 2,5 фути». |
Походження назви
Існують кілька версій походження назви «чайка»:
- Від тур. şayka, şayika — «трищогловий корабель» (надалі могло зазнати контамінації з укр. чайка). Припускають, що звідси походить і слово «шайка» («зграя», «банда», первісне значення — «екіпаж піратського корабля»)[2]
- Назва походить від птаха чайки і підкреслює легкість, швидкість і маневреність човна[3].
- «Чайка» походить від татарського «каїк», тобто «круглий човен»[2][3].
- Назва пішла від староруської назви невеликого судна «шайки», яке широко застосовувалося ушкуйниками. Очевидно, шайка мала округлу форму. Так само називали і круглу посудину для миття в бані. Через розбійницькі повадки ушкуйників назва судна перенеслася і на його команду[3].
Реставрація
У ХХ і ХХІ ст українські археологи віднайшли залишки ряду «чайок». Частина з них реставрована. На думку генерального директора Національного заповідника «Хортиця» Максима Остапенка «У прісній воді дерев'яні частини зберігаються набагато краще, а якщо вони знаходяться ще й під шаром мулу і піску, то воно взагалі ідеальне».[4]
Див. також
Примітки
- ↑ а б в Винаходи та інновації. Винахідники України. www.logos.biz.ua. Процитовано 16 березня 2016.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ а б в Козацька Чайка «Спас» / Про нас / Історичні основи / Походження назви:. 13 серпня 2011. Процитовано 16 березня 2016.
- ↑ http://expres.ua/news/2016/12/18/218522-arheology-vidnovyly-unikalni-kozacki-korabli
Джерела
- Д. Р. Кобалія. Чайка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 484. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історичні основи на сайті «Козацька Чайка „Спас“» (архів).
Це незавершена стаття про військові кораблі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |