Цивільне партнерство

Цивільне партнерство (також цивільний союз, громадянське партнерство, домашнє партнерство, внутрішнє партнерство, зареєстроване партнерство та ін.) — визнаний державою соціальний інститут, у якому можуть бути узаконені відносини двох людей, які не бажають або не мають можливості за законом зареєструвати шлюб. Як правило, така можливість надається одностатевим парам, проте в деяких країнах різностатеві пари також можуть зареєструвати свої відносини так само. Конкретна термінологія для позначення таких спілок різниться в різних державах. Неоднакові також і юридичні наслідки їх укладення. Не слід плутати офіційно зареєстровані цивільні партнерства з незареєстрованими фактичними шлюбними відносинами, а також одностатеві цивільні партнерства — з одностатевими шлюбами.

Регіональні відмінності

У різних країнах категорії осіб, які мають право на укладення цивільних партнерств, можуть відрізнятися. Спочатку право на укладення громадянського партнерства надавалося тільки одностатевим парам. В цьому випадку цивільні партнерства є паралельним соціальним інститутом, створеним спеціально для одностатевих пар, які не мають за законом права укласти шлюб. У багатьох країнах, що легалізували одностатеві шлюби, цивільні партнерства для одностатевих пар були проміжною сходинкою до шлюбної рівноправності. Після відкриття доступу до шлюбу для одностатевих пар висновок цивільних партнерств зазвичай припиняється, а вже раніше укладені союзи можуть бути перетворені в шлюби. У другій групі країн цивільні партнерства доступні як одностатевим, так і різностатевим парам. При цьому різностатевої парі надається вибір між укладенням шлюбу і реєстрацією громадянського союзу, який зазвичай є в правовому сенсі полегшеною альтернативою шлюбу. Одностатеві ж пари в цих країнах можуть або мати, або не мати юридичної можливості укладення шлюбу. Тому вони або мають можливість вибору між шлюбом і партнерством, або можуть укладати лише партнерства, але не шлюби.

Поширеність інституту цивільних партнерств

У Франції інститут громадянського партнерства, введений у 1999 році в основному для законного визнання одностатевих пар, стрімко набирав популярність. Це пов'язано з тим, що різностатеві пари все частіше стали укладати цивільні партнерства. Так, у 2000 році з усіх пар, які уклали партнерство, 76 % становили різностатеві пари, а в 2010 році їх частка досягла 96 %. При цьому в 2000 році було укладено 22271 партнерств і 305234 шлюби, а в 2010 — 196415 партнерств і двісті п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят-чотири шлюби (дані INSEE). Якщо ця тенденція збережеться, то в найближчому майбутньому громадянське партнерство стане популярнішим шлюбу.

Критика

«Я не хочу запитувати її: ти вступиш в громадський союз зі мною?»

У тих країнах, де одностатевим парам надається можливість укладення цивільних партнерств, але відмовлено в праві вступу в шлюб, деякі ЛГБТ-активісти (в тому числі гомосексуальні пари) нерідко відкидають такі партнерства через його нерівноправного положення з цивільного шлюбу Крім того, деякі гомосексуали не хочуть укладати партнерство з ідеологічних міркувань, порівнюючи існування окремих інститутів реєстрації відносин для одностатевих і різностатевих пар з расовою сегрегацією і відчуваючи в такому поділі дискримінацію. Існують також і ситуації, коли вступ до одностатеве партнерство загрожує негативними наслідками. Так, наприклад, в Німеччині особи, які уклали одностатеве партнерство, негайно підлягають звільненню, якщо їх роботодавцем є Католицька церква, під дахом якої працюють понад 1,3 мільйона чоловік більш ніж 100 професій. Проте, загальна статистика укладених партнерств в Німеччині характеризується щорічним збільшенням абсолютного числа укладення нових союзів, незважаючи на те, що вони досі не зрівняні в правовому сенсі з гетеросексуальними шлюбами. Тим не менш, багато одностатеві пари прагнуть узаконити свої стосунки. Як показують, наприклад, опубліковані в 2011 році в Німеччині дослідження Томаса Хертлінга, зареєструвати свої відносини в вигляді громадянського союзу зважилися близько 19,7 % респондентів (гомосексуальних чоловіків), що мають постійного партнера. Лише 15,6 % повністю відкинули для себе такий варіант. Крім того, 59,1 % опитаних заявили, що уклали б партнерство, якби воно за законом було прирівняне до шлюбу в фінансових питаннях. Близько 35,4 % опитаних заявили, що уклали б союз, якби він дозволив їм усиновити дитину. ЛГБТ-активісти звертають увагу на те, що створення для одностатевих пар особливого законодавства (закони про громадянське партнерство) створює ситуацію, при якій реєстрація одностатевих пар відбувається за іншим відповідним законом, ніж різностатевих при вступі в шлюб, створюючи символічну дискримінацію, навіть якщо немає жодної фактичної дискримінації та цивільні партнерства повністю зрівняні в правах з різностатевими шлюбами. У той же час противники одностатевих шлюбів можуть погоджуватися на легалізацію цивільних союзів, поки вони не називаються шлюбами, пояснюючи це тим, що шлюб традиційно є союзом чоловіка і жінки. У деяких країнах таке розуміння шлюбу визначено в конституції, тому для одностатевих пар в кращому випадку можливе лише громадянське партнерство. З іншого боку, цивільні партнерства нерідко критикують також і через недоступність цієї фінансової інституції різностатевим парам в деяких країнах. Наприклад, у Великій Британії прихильники цивільних партнерств, включаючи різностатеві пари, що відкидають традиційний шлюб, вже протягом декількох років намагаються добитися права різностатевих пар вступати в громадські партнерства.

Огляд у країнах світу

Європа

1. У Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Ірландії і Гренландії нові цивільні партнерства в зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів більш не реєструються.
2. В Ісландії одностатеві пари можуть укладати цивільні союзи (ісл. Óvígð sambúð) лише з 27 червня 2006 року.
3. В Ісландії, Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах і Франції в даний час одностатеві пари також мають можливість укласти шлюб.
4. В Англії, Уельсі і Шотландії реєструються також одностатеві шлюби.
5. Одностатеві пари в Греції отримали доступ до висновку цивільних партнерств лише з січня 2016 року.
6. Різностатеві пари на острові Мен отримали можливість вступати в цивільні партнерства з 2016 року.

США

У всіх штатах узаконені одностатеві шлюби. Крім того, такі штати визнають різні форми цивільних партнерств:

1. Округ Колумбія — Domestic Partnership (1992; розширено в 2002)
2. Гаваї — Reciprocal Beneficiary Relationship (1997)
3. Вермонт — Civil Union (2000; скасований в 2009 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
4. Каліфорнія — Domestic Partnership (2000; згодом розширено)
5. Мен — Domestic Partnership (2004)
6. Нью-Джерсі — Domestic Partnership (2004; скасований в 2007 у зв'язку з легалізацією Civil Union)
7. Коннектикут — Civil Union (2005; скасований в 2010 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
8. Вашингтон — Domestic Partnership (2007; згодом розширено)
9. Нью-Джерсі — Civil Union (2007)
10. Нью-Гемпшир — Civil Union (2008); скасований в 2011 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
11. Орегон — Domestic Partnership (2008)
12. Колорадо — Designated Beneficiary Agreement (2009)
13. Вісконсин — Domestic Partnership (2009)
14. Невада — Domestic Partnership (2009)
15. Іллінойс — Civil Union (2011)
16. Род-Айленд — Civil Union (2011; скасований в 2013 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
17. Гаваї — Civil Union (2012)
18. Делавер — Civil Union (2012; скасований в 2014 у зв'язку з легалізацією одностатевих шлюбів)
19. Колорадо — Civil Union (2013)

Джерела

1. Thomas Hertling. Homosexuelle Männlichkeit zwischen Diskriminierung und Emanzipation. — LIT Verlag, Berlin/Münster/Wien/Zürich/London 2011, ISBN 978-3-643-11355-9. — с. 169
2. Homo-Ehe: Kritik an sexueller Rassentrennung (нем.). Die Presse (6. Januar 2009). Проверено 5 сентября 2015.
3. Verpartnert, in guten wie in schlechten Zeiten (нем.) (27. Mai 2015). Проверено 12 сентября 2015.
4. Arbeitgeber Kirche: Engagiert, aber nicht bibeltreu (нем.). Die Zeit (21. November 2014). Проверено 5 сентября 2015.
5. Thomas Hertling. Homosexuelle Männlichkeit zwischen Diskriminierung und Emanzipation. — LIT Verlag, Berlin/Münster/Wien/Zürich/London 2011, ISBN 978-3-643-11355-9. — с. 265
6. correspondent, Owen Bowcott Legal affairs. Court rules against heterosexual couple who wanted civil partnership (en-GB), The Guardian (21 февраля 2017). Проверено 17 мая 2017.