Джаяварман VII
Джаяварман VII (кхмер. ជ័យវរ្ម័នទី៧), посмертне ім'я — Махапарамасаугата — правитель кхмерської імперії з 1181 до 1218 року.
| Джаяварман VII | |
|---|---|
| санскр. ជយវម៌្មអវតាលោកេរស្វរ санскр. មហាបរមសៅគាតបាទ | |
 | |
| Правитель Кхмерської Імперії | |
| 1181 — 1218 | |
| Попередник | Трібхуванадіт'яварман |
| Наступник | Індраварман II |
| Народився | 1125 Ангкор |
| Помер | 1218 Ясодхарапура |
| Відомий як | монарх |
| Батько | Дхараніндраварман II |
| Мати | Шрі Джаяраякудамані |
| У шлюбі з | Джаярачадеві Індрадеві |
| Діти | Індраварман II, Sikhara Mahadevid, Q25680176?, Q25680181? і Q25680186? |
| Релігія | Буддизм |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
Принц
Син Дгараніндравармана II, володаря Кхемерської імперії, та Шрі Джаяраякудамані (доньки кхмерського царя Харшавармана III). Народився у 1125 році в Ангкорі. Про молоді роки замало відомостей. Здобув буддійську освіту в одному з монастирів. Тривалий час мешкав на півночі держави. У 1165 році брав участь у військових походах.
У 1167 році після повалення його родича Ясовармана II власним міністром Трібхуванадіт'яварманом, що викликало внутрішнє послаблення Кхмерської імперії. Це спричинило залучення Джаявармана до політичних справ.
У 1177 році кхмери зазнали поразки від військ Джаї Індравармана IV, володаря Тямпи, який захопив Ангкор. Джаяварман у почті Трібхуванадіт'явармана втік до західних районів держави, де зміцнилися у місті Ясодхарапура. Смерть Трібхуванадіт'явармана 1177 року спричинило тривалий занепад імперії кхмерів, підкорення її державі Тямпа.
Зовнішня політика
Джаяварман очолив загони для відновлення кхмерської державності. Джаяварман VII зробив все, щоб відновити чисельність і боєздатність війська кхмерів. Він посилив морські і річкові сили своєї держави, побудувавши чимало суден. 1178 року величезна човнова флотилія Тямпи почала великий похід проти держави кхмерів. в свою чергу Джаяварман VII вирішив дати ворогу гідну відсіч, закликавши в свої війська більшу частину здатного воювати населення. Чимала частина війська кхмерів була посаджена на річкові судна, ставши веслярами і «морськими вояками». За одними відомостями, битва відбулася на морі поблизу гирла річки Меконг, за іншими — на річці Меконг (у нижній течії), за третіми — на озері Тонлесап. В результаті запеклого бою Джаяварман VII здобув переконливу перемогу
Слідом за цим було відвойовано Ангкор. Втім, лише у 1181 році зумів провести необхідні церемонії й офіційно стати новим володарем Кхмерської імперії. Після цього Джаяварман VII зайнявся наведенням належного порядку в країні, якій загрожувала внутрішня анархія. У 1182 році рушив проти свого бунтівного васала — держава Малянг (на території сучасної камбоджійської провінції Баттамбаг).
Водночас Джаяварман VII прийняв на службу тямського князя і воєначальника Шрі Відьянанду, що вимушений був втекти з батьківщини. Володар кхмерів планував використати знання останнього щодо Тямпи під вторгнення до цієї держави. Війна почалася у 1190 році. Завдяки Шрі Відьянанді війська кхмерів у 1191 році вдалося перемогти й підкорити Тямпу. Джаяварман VII після цієї перемоги поширив свою владу долиною річки Меконг на північ до сучасної столиці Лаосу — міста В'єнтьяна.
На півдні добре організовані війська кхмерів в завойовному поході дійшли до перешийка Кра і опинилися на підступах до території сучасної Малайзії. І в тому, і в іншому випадку в походах військ Джаявармана VII брали участь величезні флотилії річкових і морських судів з вояками на борту.
Внутрішня політика
Багато зробив для посилення влади й централізації самої держави. Для економічного посилення держави наказав звести 900-кілометровий шлях в джунглях з назвою «Дорога дружби» — між Ангкором і Тямпой. Вона мало також ідеологічне значення: повинна була підкреслити відсутність ворожнечі між кхмерами та тямами.
Отримана здобич дозволила Джаяварману VII відродити зруйновані в ході тривалої війни іригаційні системи і водосховища, прокласти чимало торгових доріг, поруч з якими зведено 127 будинків для відпочинку. Почався економічний розквіт держави й столиці — Ангкору. Загалом країною зведено 102 лікарні.
Джаяварман VII, пам'ятаючи велике руйнування столиці, сильно зміцнив місто Ангкор. Основою стала фортеця Ангкор-Тхом. Завдяки праці десятків тисяч людей були зведені з каменю нові фортечні 8-метрові стіни. Їхня загальна протяжність становила 30 км. Перед стінами землекопи вирили глибокий рів завширшки 100 м, який першим же мусонним зливою було наповнено водою. У стіні є п'ять воріт, над якими височіє вежа висотою близько 23 м, прикрашена обличчями бодгісатви Авалокітешвари.
На честь своїх предків були зведено храми. Водночас надавав суттєву підтримку буддизму, посиленню монастирів, які сприяли зміцненню імператорської влади, найвідомішим з яких є Та Пром. також цікавим є храм Преак Неак Пеан (Храм Спіральної Змії).
Помер у 1219 році. Йому наслідував Індраварман II.
Джерела
- Paul Mus: Angkor at the Time of Jayavarman VII., Bulletin de Société des Études Indochinoises (Paris), 27 (1952) 3: 261—273.
- Higham, C., 2001, The Civilization of Angkor, London: Weidenfeld & Nicolson, ISBN 9781842125847
- Michael D. Coe Angkor and the Khmer Civilization. ISBN 0-500-28442-3.
- David Chandler: A History of Cambodia. Westview Press 2007. ISBN 0-8133-4363-1.
