Атомний криголам

Атомний криголам — морське службово-допоміжне судно, криголам з ядерною силовою установкою. Були розроблені в СРСР для забезпечення судноплавства в холодних водах Арктики. Будувалися в СРСР, а потім Росії, для експлуатації на трасі Північного морського шляху — у водах, цілорічно вкритих кригою. Головна перевага атомних криголамів — велика потужність про необмеженій автономності, відсутність необхідності в регулярній дозаправці паливом, яка необхідна при плаванні в кризі, коли такої можливості немає або дозаправка значно ускладнена. Радянський Союз був єдиною країною, яка мала флот атомних криголамів. Після його розпаду атомний криголамний флот успадкувала Росія. Усі атомні криголами базуються в Мурманському морському порту. Втім у 2018 році про амбіції створення арктичного атомного криголамного флоту оголосив також Китай.

Криголам «50 років Перемоги» класу «Арктика»

Історія і експлуатація

Усі існуючі досі полярні атомні криголами побудовані за одним принципом — корпус судна має зрізаний носовий край так, щоб судно могло насуватись на лід та ламати його своєю вагою. Взимку товщина льоду в Північному Льодовитому океані варіюється від 1,2 до 2 метрів, а в деяких місцях досягає 2,5 м. Атомні криголами здатні ходити у водах, покритих такою кригою, зі швидкістю 20 км/год (11 вузлів), а у вільних від льоду водах — до 45 км/год (до 25 вузлів). За функціональним призначенням полярні атомні криголами відносяться до класу арктичних криголамів «лідери», тобто найбільш потужні криголамів, що очолюють льодову проводку. Втім, вони можуть використовуватись і в якості полярних буксирів.

Перший у світі атомним криголамом став криголам «Ленін», спущений на воду 5 грудня 1957 року. На момент своєї закладки «Ленін» був першим атомним надводним кораблем і першим цивільним судном з атомною енергетичною установкою. Уже в ході свого першого використання криголам продемонстрував високу працездатність, завдяки чому вдалося істотно збільшити період навігації. Протягом перших шести років використання атомний криголам подолав більш 82 000 морських миль, провівши понад 400 суден. «Ленін» першим з усіх суден здійснив експедицію на північ від Північної Землі. Протягом експлуатації з 1959 до 1989 року на криголамі двічі траплялися надзвичайні події з ядерними реакторами: перший раз у 1965 році, другий — у 1967 році. Друга НП призвела до серйозного пошкодження одного з трьох реакторів ОК-150 і їх заміні на два реактори ОК-900. У 1989 році «Ленін» був виведений з експлуатації і перетворений на корабель-музей.

Атомні криголами класу «Арктика» використовуються для супроводу вантажних та інших суден по Північним морським шляхом — через Баренцове, Печорське, Карське, Східно-Сибірське моря, море Лаптєвих і Берингову протоку. Основні порти на цьому шляху — Діксон, Тіксі і Певек.

Два атомних криголами, «Таймир» і «Вайгач», були побудовані спеціально для мілководдя і можуть використовуватися в гирлах річок. Вони супроводжують судна з металом з Норильська і лісовози та рудовози від Ігарки до Діксона. Ці атомні криголами також можуть бути використані в якості пожежних суден.

Атомні криголами часто використовуються в наукових цілях. У 1977 році криголам «Арктика» став першим надводним судном, яке дісталося Північного полюса. З 1989 року деякі атомні криголами використовуються для туристичних екскурсій, в основному — до Північного полюса.

Усі 10 існуючих у світі атомних криголамів (хоча один з них насправді є не криголамом, а ліхтеровозом з криголамним носом) були спроектовані в СРСР і Росії. На 2016 рік п'ять з них в строю. Майже всі ці кораблі були побудовані на Адміралтейських верфях і Балтійському заводі в Ленінграді. Два криголами — судна «річка-море» «Вайгач» і «Таймир» — були побудовані на верфі Wärtsilä у Фінляндії і потім переправлені в Ленінград для установки ядерних енергоблоків. Ліхтеровоз «Севморпуть» був побудований на керченському заводі «Затока».

Криголами класу Арктика — основа російського атомного криголамного флоту: 6 з 10 атомних криголамів відносяться до класу Арктика. Ці криголами будувалися протягом тридцяти років, тож між ними є деякі відмінності. Як правило, нові криголами швидші, потужніші і вимагають для експлуатації екіпажі меншої чисельності.

Останній атомохід модифікованого проекту «Арктика» — атомний криголам «50 років Перемоги» був закладений в 1989 році на Балтійському заводі в Ленінграді під назвою «Урал». Через фінансові проблеми криголам був спущений зі стапелів лише в 2006 році і добудовувався до весни 2007 року. Його загальна довжина (159 м) робить його найбільшим з ядерних криголамів.

У 1989—1990 роках у Фінляндії були побудовані два криголами «Таймир» і «Вайгач». На відміну від «Арктики» вони оснащені одним реактором і мають меншу осадку (це дозволяє заходити в гирла великих річок). Їх довжина — 151 м, ширина — 29 м.

Незамінність атомного флоту особливо виразно показала навігація 1983 року, коли в східному секторі Арктики в льодову пастку потрапили понад 50 суден, у тому числі новітні дизельні криголами «Єрмак», «Адмірал Макаров» і навіть атомохід «Ленін». Під загрозою опинилися не тільки судна, але і життєзабезпечення арктичних селищ, що чекали сезонного завезення. Атомохід «Арктика» в якості криголама-лідера зумів визволити караван суден з льодового полону.

З 1989 року атомні криголами використовуються для туристичних поїздок на Північний полюс. Вперше атомний криголам «Сибір» був використаний у цих цілях у 1989 році. У 1990 році здійснив свій перший екскурсійний тур атомний криголам «Росія». Поява круїзних рейсів у 1990 році була пов'язана з незатребуваністю криголамів і була єдиною можливістю зберегти атомний криголамний флот. З того часу щорічного проводилося не менше чотирьох турів. З 1991 року для цього використовувався атомний криголам «Радянський Союз». З 1993 року використовується атомний криголам «Ямал». На ньому є спеціальна секція для туристів. На побудованому в 2007 році криголамі «50 років Перемоги» також є така ж секція. З моменту спуску криголама на воду походи на Північний полюс відбуваються тільки на його борту.